втопати

ГРУ́ЗНУТИ в чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в'язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ (УГРУЗА́ТИ) в що, ЗАГРУЗА́ТИ в чому, в що, ПОГРУЗА́ТИ в чому, в що, В'Я́ЗНУТИ в чому, СТРЯ́ГНУТИ в чому, діал.; ТОНУ́ТИ в чому, ВТОПА́ТИ (УТОПА́ТИ) в чому, в що, ПОТОПА́ТИ в чому (глибоко). — Док.: вгру́знути (угру́знути), вгру́зти (угру́зти), загру́знути (загру́зти), погру́знути (погру́зти), зав'я́знути (зав'я́зти), втону́ти (утону́ти), потону́ти. Вони переїхали заболочене місце, на якому коні грузли мало не до колін (В. Гжицький); Ноги вгрузали у твань, вона схлипувала й чавкала, як жива (О. Донченко); Після щедрих дощів дороги розкисли, і в деяких місцях колеса по маточини загрузали в липуче багно (П. Кочура); Рура від помпи досі гниє на подвір'ю, заржавіла та до половини погрузла в болоті (І. Франко); Коні мінометників хропіли й стогнали в темряві, в'язнучи в ріллі (О. Гончар); Коненята стрягли по черева в заметах (І. Франко); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому (З. Тулуб); Ноги по кісточки втопають у сірій шляховій пилюзі (Т. Масенко); На розмитих, вибоїстих дорогах ми потопаємо по коліна в багнюці (П. Колесник). — Пор. застря́ти.

ТОНУ́ТИ (занурюючись у воду, опускатися на дно; занурюючись, гинути тощо), ПОТОПА́ТИ, ТО́ПНУТИ заст.; ТОПИ́ТИСЯ, ВТОПА́ТИ (УТОПА́ТИ) (перев. гинути). — Док.: втону́ти (утону́ти), потону́ти, втопи́тися (утопи́тися). Я кидаю камінець у воду — він підскакує по воді й тоне (Ю. Яновський); Коли гляне вона на Рось, аж Лаврін пливе, потопає серед річки (І. Нечуй-Левицький); (Анастасій:) Наш хлопець Пішов уброд, як ось попав у яму і топне... (М. Костомаров); А вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (М. Стельмах); — Нехай човни топляться на морі! (П. Куліш).