вчорніти

ПОЧОРНІ́ТИ (стати чорним, чорнішим), ПОЧОРНІ́ШАТИ, ЗЧОРНІ́ТИ, ПРИЧОРНІ́ТИ розм., УЧОРНІ́ТИ (ВЧОРНІ́ТИ) розм. — Недок.: чорні́ти, чорні́шати. Ой, не зникли золотії терни, тільки почорніли, Ой, не всохли кривавії квіти, тільки помарніли (Леся Українка); На обрію показався дим. Він ішов далекою хмарою, почорнішав, підвівся й загув густо до станції (Ю. Яновський); Доцент Крижень враз засумував, аж зчорнів на виду (П. Загребельний); Текля ходила між хлібами, причорніли деякі колоски, жито спрівало від мокречі (К. Гордієнко); Старий Чернігів зеленню вчорнів (А. Малишко).