1. Словник синонімів української мови

відвикати

ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! — А я, брат, відучився! — хвалиться майор (Н. Тихий).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвикати — відвика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відвикати — -аю, -аєш, недок., відвикнути, -ну, -неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися. || від кого. Ставати далеким, чужим, забувати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відвикати — ВІДВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВИ́КНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. 1. Утрачати звичку до чого-небудь, розучуватися робити що-небудь. – Я тобі, Григорію, раджу: .. від беззаконня пора відвикати (О. Словник української мови у 20 томах
  4. відвикати — ВІДВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВИ́КНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися. — А я тобі, Григорію, раджу:.. Словник української мови в 11 томах