відгаркуватися
ОГРИЗА́ТИСЯ розм. (відповідати кому-небудь на запитання, зауваження, причіпки і т. ін. у різкій, грубій формі), ВИШКІРЯ́ТИСЯ розм., ВИШКІ́РЮВАТИСЯ розм., ВІДГА́ВКУВАТИСЯ розм., ВІДГРИЗА́ТИСЯ розм., ВІДГА́РКУВАТИСЯ вульг. — Док.: огризну́тися, ви́шкіритися, відга́вкатися, відгри́зтися, відгризну́тися. Потроху вона почала сваритися з Настею і, коли та радила що-небудь зробити, огризалася (О. Іваненко); Коли санітар підійшов до Альоші, щоб одвести в палату, він раптом вишкірився до лікаря: — Не піду! Там страшно... (І. Микитенко); Попрощався зі всіма (хлопець), а їй значуще й добре посміхнувся.. А ти, дівчино, жди його і... відгавкуйся од масних натяків управителя і Пігловського (М. Стельмах); Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась (прислів'я).
Значення в інших словниках
- відгаркуватися — відга́ркуватися дієслово недоконаного виду вульг. Орфографічний словник української мови
- відгаркуватися — -уюся, -уєшся, недок., вульг. Відповідати на чиїсь присікування, причіпки грубо, зі злістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгаркуватися — ВІДГА́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., вульг. Відповідати на чиїсь присікування, причіпки грубо, зі злістю. У хаті стало тихо-тихо, тільки коли-не-коли якось сердито одгаркувався Порох (Панас Мирний); Я раніше мордувала Саву, чи питають вони, мовляв... Словник української мови у 20 томах
- відгаркуватися — ВІДГА́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., вульг. Відповідати на чиїсь присікування, причіпки грубо, зі злістю. У хаті стало тихо-тихо, тільки коли-не-коли якось сердито одгаркувався Порох (Мирний, II, 1954, 146). Словник української мови в 11 томах