відганяти

ВІДГАНЯ́ТИ (силою або погрозою змушувати когось віддалитися від кого-, чого-небудь), ПРОГАНЯ́ТИ, ВІДГО́НИТИ рідше, ПРОГО́НИТИ рідше; ВІДМА́ХУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ рідше (комарів, мух і т. ін.); ВІДСТРА́ШУВАТИ, ВІДСТРА́ХУВАТИ рідше (лякаючи). — Док.: відігна́ти, прогна́ти, обігна́ти, відстраши́ти, відстраха́ти, ви́кишкати розм. Не моє просо, не мої горобці, — не буду відганяти (прислів'я); Скрізь були або охоронці, або кондуктори, які проганяли мене, коли я просив їх, щоб вони дозволили під'їхати (Л. Смілянський); Баба простогнувала, але мух не могла відгонити (В. Стефаник); Другого дня прогонив Василь кури з грядок (А. Тесленко); Над ним Аркадський підкоморій Любистком мухи обганяв (І. Котляревський); У деяких тварин і птахів змінюється колір і вигляд, щоб.. стати незвичайними й тим самим відстрашувати ворога (з журналу); Відстрахувати птахів; Яка копаночка там славна — каченятка було й на став не хочуть: гиля-гиля, а їх з копаночки не викишкати... (Марко Вовчок).

ГНА́ТИ (добувати перегонкою), ГОНИ́ТИ, ВИГАНЯ́ТИ, ВІДГАНЯ́ТИ, ВІДГО́НИТИ, КУРИ́ТИ, ВИКУ́РЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ діал. (горілку). — Док.: ви́гнати, відігна́ти, ви́курити. — Годі вам гнати з хліба самогон та вгощати банди! (О. Гончар); — У нього сьогодні сорокоуст, буде поминки справляти по своїй бабі. Вночі самогон гонив (В. Кучер); З листя, коріння і стебел агави виганяють спирт (з журналу); Змішують (двоокис титану) з коксом, хлорують в електропечах при високій температурі, і утворений тетрахлорид титану відганяють (з журналу); — Вас дьоготь бентежить? — хвилюється і сердиться Лісовський. — Але чому ж ви тоді курите його у ваших лісах? (М. Стельмах); Викурювати горілку; Пощо ж мені її (горілку) палити? (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відганяти — відганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відганяти — [в'ідган’атие] -н'айу, -н'айеиш Орфоепічний словник української мови
  3. відганяти — -яю, -яєш, рідко відгонити, -ню, -ниш, недок., відігнати, віджену, -женеш; мин. ч. відігнав, -гнала, -гнало; док., перех. 1》 Силою або погрозою змушувати когось віддалитися від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відганяти — ВІДГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВІДГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ВІДІГНА́ТИ, віджену́, жене́ш; мин. ч. відігна́в, гна́ла, ло; док. 1. кого, що. Силою або погрозою змушувати кого-, що-небудь віддалитися від кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. відганяти — див. усувати Словник синонімів Вусика
  6. відганяти — Відганя́ти, -ня́ю, -ня́єш; відігна́ти, віджену́, -жене́ш кого́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відганяти — ВІДГАНЯ́ТИ, яю, яєш, рідко ВІДГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ВІДІГНА́ТИ, віджену́, жене́ш; мин. ч. відігна́в, гна́ла, ло; док., перех. 1. Силою або погрозою змушувати когось віддалитися від кого-, чого-небудь. Од каюка [перевізник] всіх одганяє (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. відганяти — Відганяти, -няю, -єш сов. в. відігнати, віджену, -неш, гл. Отгонять, отогнать. Курка як співа, то відганяє ворогів. Чуб. І. 58. Словник української мови Грінченка