1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відганяти

відганя́ти

-яю, -яєш, рідко відгонити, -ню, -ниш, недок., відігнати, віджену, -женеш; мин. ч. відігнав, -гнала, -гнало; док., перех.

1》 Силою або погрозою змушувати когось віддалитися від кого-, чого-небудь.

|| Переміщати, захопивши що-небудь своєю течією, рухом (про воду, вітер і т. ін.).

2》 перен. Намагатися позбутися чого-небудь (про думки, спогади тощо).

|| Позбавляти чого-небудь.

3》 Гнати куди-небудь (про тварин).

4》 спец. Добувати що-небудь перегонкою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відганяти — відганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відганяти — [в'ідган’атие] -н'айу, -н'айеиш Орфоепічний словник української мови
  3. відганяти — ВІДГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВІДГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ВІДІГНА́ТИ, віджену́, жене́ш; мин. ч. відігна́в, гна́ла, ло; док. 1. кого, що. Силою або погрозою змушувати кого-, що-небудь віддалитися від кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. відганяти — див. усувати Словник синонімів Вусика
  5. відганяти — ВІДГАНЯ́ТИ (силою або погрозою змушувати когось віддалитися від кого-, чого-небудь), ПРОГАНЯ́ТИ, ВІДГО́НИТИ рідше, ПРОГО́НИТИ рідше; ВІДМА́ХУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ рідше (комарів, мух і т. ін.); ВІДСТРА́ШУВАТИ, ВІДСТРА́ХУВАТИ рідше (лякаючи). — Док. Словник синонімів української мови
  6. відганяти — Відганя́ти, -ня́ю, -ня́єш; відігна́ти, віджену́, -жене́ш кого́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відганяти — ВІДГАНЯ́ТИ, яю, яєш, рідко ВІДГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ВІДІГНА́ТИ, віджену́, жене́ш; мин. ч. відігна́в, гна́ла, ло; док., перех. 1. Силою або погрозою змушувати когось віддалитися від кого-, чого-небудь. Од каюка [перевізник] всіх одганяє (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. відганяти — Відганяти, -няю, -єш сов. в. відігнати, віджену, -неш, гл. Отгонять, отогнать. Курка як співа, то відганяє ворогів. Чуб. І. 58. Словник української мови Грінченка