відганяти

ВІДГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВІДГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ВІДІГНА́ТИ, віджену́, жене́ш; мин. ч. відігна́в, гна́ла, ло; док.

1. кого, що. Силою або погрозою змушувати кого-, що-небудь віддалитися від кого-, чого-небудь.

Од каюка [перевізник] всіх одганяє (І. Котляревський);

Вискочило із-за кущів [щеня] .. Вдарилась Настя об поли. – Жучок! – кинулася вона його одгонити (С. Васильченко);

Вже й стріли всі вийшли, нічим було відганяти татар (А. Хижняк);

Вибігли за село, якісь люди стоять. Не питали, а кинулись бити. Били на смерть, куди попало, аж поки не одігнали (М. Коцюбинський);

– Вовків недавно відігнали собаки, – жаліється пастух (О. Донченко);

// Переміщати, захопивши що-небудь своєю течією, рухом і т. ін.

Дим відганяє комашню, і діти спокійно бавляться собі в курені (О. Воропай);

– Не дощем, видно, той човен одігнало, бо догори дном плаває, – каже, вертаючись, Карпо (Панас Мирний).

2. що, перен. Намагатися позбутися чого-небудь (про думки, спогади і т. ін.).

Стадницький одганяє від себе видіння минувшини, люто б'є ногами коня і повертає на шлях (М. Стельмах);

Удовенко відганяє від себе осоружний страх (Д. Бедзик);

Коли йому молодиці радили, щоб ще раз женився, він тілько рукою махав, немов хотів зовсім відігнати від себе сю думку (І. Франко).

3. кого, що. Гнати куди-небудь (тварин).

– Мотре!.. видій корову та оджени вівці до череди (І. Нечуй-Левицький);

– Закидай пшоно, а я піду оджену волів до воловика (Л. Яновська).

4. що, спец. Відділяти що-небудь шляхом перегону.

Із живиці відганяють скипидар, з якого добувають каніфоль для мийних засобів, замазок, ізоляції і т. ін. (з навч. літ.).

◇ (1) Відганя́ти (проганя́ти, розганя́ти і т. ін.) / відігна́ти (прогна́ти, розігна́ти і т. ін.) сон (дрімо́ту) – не давати можливості заснути, задрімати.

Ранній вітер, тихий і свіжий, .. одганяв дрімоту .. і навівав милі думки (І. Нечуй-Левицький);

Стручисі не спалося .. Думки всякі розганяли сон (Б. Грінченко);

Хотілося спати, але він відганяв сон, хапаючи губами ніжний чистий сніг та смикаючи себе за вуса (В. Малик);

Зайнявся ранок; кроками своїми Від мене сон легкий він відігнав (М. Рильський);

Щоб прогнати сон, що навалювався на нього теплою хвилею.., хлопець бродив по світлиці (Григорій Тютюнник).