відзимки

ВЕСНА́ (пора року між зимою та літом), ЯР поет.; ПРО́ВЕСНА, ПРО́ВЕСІНЬ, ВІ́ДЗИМКИ розм. (рання весна, початковий її період). А весна була, як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (О. Вишня); Яр цвітом крила луг (Уляна Кравченко); Зусюди тягло вільглим холодком, крізь який пробивались ледь уловимі пахощі провесни (М. Олійник); Вже наступала провесінь, стояв кінець березня, а чи й початок квітня (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відзимки — ві́дзимки множинний іменник початок ранньої весни розм. Орфографічний словник української мови
  2. відзимки — -ів, мн., розм. Початок ранньої весни з характерними для нього різкими змінами температури та погоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відзимки — ВІ́ДЗИМКИ, ів, мн., розм. Початок ранньої весни з характерними для нього різкими змінами температури та погоди. Коли цвітуть сади, так буває часто – після теплих весняних днів настають холодні, іноді навіть вертаються відзимки... Словник української мови у 20 томах
  4. відзимки — ВІ́ДЗИМКИ, ів, мн„ розм. Початок ранньої весни з характерними для нього різкими змінами температури та погоди. Словник української мови в 11 томах
  5. відзимки — Відзимки, -ків м. мн. Исходъ зимы, время послѣ зимы, когда еще возвращаются зимнія явленія. Берд. и Житом. у. Словник української мови Грінченка