відкладати

БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док.: зберегти́, відкла́сти, приберегти́, притри́мати, приде́ржати, пошкодува́ти, пожалі́ти, пожалкува́ти. Це про тебе, мій друг, хіба я не беріг кращих слів, що ніщо їх не змило... (І. Гончаренко); Берегти костюм для урочистих випадків; В ці ночі довгі І недоспалі Зберіг заводу я Немало сталі (Л. Забашта); Вона почала готувати рушники й одкладала зайві гроші на скриню (І. Нечуй-Левицький); Старий Гнат хоча й любив ярмарки та чарку, але, як міг, приберігав хліб на лиху годину, бо карбованець завжди може обдурити людину, а зерно — ніколи (М. Стельмах); Він на пасовищі не з'їдав їх (вареників),.. придержував до самого вечора, щоб хоч що-небудь принести меншим сестрам і братові (М. Рудь); Опришок — це той, що.. грошей не шкодує, розкидаючи їх жменями в товпу (Г. Хоткевич). — Пор. заоща́джувати.

ВІДКЛАДА́ТИ (призначати здійснення, проведення чого-небудь на інший час), ПЕРЕНО́СИТИ, ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ВІДТЯГА́ТИ, ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ рідше. — Док.: відкла́сти, перенести́, відстро́чити, відтягти́, відтягну́ти, відволікти́, відволокти́. Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи (Леся Українка); — Чим же кінчилось засідання? — нетерпляче звернувся Павло до Левченка. — Не кінчилось. Перенесли на завтра (А. Головко); Він не зняв своєї погрози — пообіцяв лише відстрочити кару до повернення загонів (Д. Міщенко); Коген.. відтягає з дня на день із своїм приїздом (М. Коцюбинський).

ВІДКЛАДА́ТИ (класти кудись що-небудь на певний час, із певною метою), ЗАЛИША́ТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ рідко. — Док.: відкла́сти, зали́ши́ти, оста́вити. Кращу (картоплю) відклали на насіння (О. Бойченко); Хотіла збагнути дійсну вартість Катерининих слів і тому запитала облудно: — ..чи тих учорашніх голубців залишити й для пана доктора на вечерю (Ірина Вільде); Що було, останнє яке добро, продала — діток наділила і на смерть собі нічого не оставила (Марко Вовчок).

ЗАЛИША́ТИ (щось для когось, чогось на певний час), ЛИША́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, РЕЗЕРВУВА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ. — Док.: залиши́ти, лиши́ти, відкла́сти, резервува́ти, приберегти́, приде́ржати, притри́мати. Вона кликала Олю в куток і пошепки радилась з нею, як би залишити для мене кращі шматочки (М. Коцюбинський); Лишіть мені одну живу берізку, Один-єдиний свіжий кущ ліщини (І. Муратов); Картопля була відсортована. Кращу відклали на насіння (О. Бойченко); Іноді Альоші щастило щось приберегти для Чорного з об'їдків (І. Микитенко); Він на пасовищі не з'їдав їх (вареників), ..придержував до самого вечора, щоб хоч що-небудь принести меншим сестрам і братові (М. Рудь); Хтось ранню ватру розіклав. Або пізню притримав (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкладати — (класти кудись що-небудь) залишати, оставляти, відставляти; (здійснення чогось) переносити, відстрочувати, розм. відтягати, відволікати. Словник синонімів Полюги
  2. відкладати — відклада́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. відкладати — (набік) класти; (на потім) залишати; (термін) переносити, відсувати, відтягати, сов. відстрочувати; (яйця) нести; (гірські пласти) нашаровувати. Словник синонімів Караванського
  4. відкладати — -аю, -аєш, недок., відкласти, -аду, -адеш і діал. відложити, -ожу, -ожиш, док., перех. 1》 Класти що-небудь у той або інший бік, окремо від когось – чогось. 2》 Залишати, зберігати що-небудь з певною метою. || Виділяти, призначати для чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відкладати — ВІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, рідше ВІДІКЛА́СТИ, відкладу́, відкладе́ш, рідко ВІДЛОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док., що. 1. Класти що-небудь убік, окремо від когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
  6. відкладати — Відкладай на чорну годину. Щади, бо можуть прийти тяжкі часи. Сир тільки добрий відкладаний. Важного діла не відкладай, а роби зараз. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. відкладати — Відклада́ти, -да́ю, -да́єш; відкла́сти, -кладу́, -де́ш, -ду́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відкладати — ВІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛА́СТИ, аду́, аде́ш і діал. ВІДЛОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док., перех. 1. Класти що-небудь у той або інший бік, окремо від когось-чогось. Словник української мови в 11 томах
  9. відкладати — Відкладати, -даю, -єш сов. в. відкласти, -кладу, -деш, гл. Откладывать, отложить. Одкладає, як лях свято. Ном. № 11005. Словник української мови Грінченка