відкланюватися

ПРОЩА́ТИСЯ з ким (при розлуці тиснути одне одному руки, говорити слова прощання і т. ін.), РОЗСТАВА́ТИСЯ, РОЗЛУЧА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ПРОЩА́ТИ кого, діал.; ВІДКЛА́НЮВАТИСЯ розм. (іноді з поклоном). — Док.: попроща́тися, прости́тися рідко попрости́тися рідко розста́тися, розлучи́тися, розійти́ся, попроща́ти, відкла́нятися. Прощатися з братом учителем у тому далекому селі Тереськові дуже сумно. Але знову його заспокоїть, утішить дорога! (Т. Масенко); Коли прийшов час розставатися, піднявся (Марусяк), випростався в увесь свій могутній зріст (Г. Хоткевич); Уже аж під горбом Артем, нарешті, умовив-таки матір вернутися. Скільки не йти, мовляв, розлучатися треба (А. Головко); Хоч тільки і до завтрього розходились вони, та Оксані щось дуже на серці жалко було (Г. Квітка-Основ'яненко); Ми одпливали. Скільки нас було, Кого прощали матері та жони? (М. Рильський); — Панове, дозвольте відкланятись! — Карташов підвівся. — Мені час (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкланюватися — відкла́нюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відкланюватися — -ююся, -юєшся, недок., відкланятися, -яюся, -яєшся, док. 1》 тільки недок. Вклонятися у відповідь на чий-небудь уклін, вітання. 2》 тільки док., рідко. Попрощатися, кланяючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкланюватися — ВІДКЛА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДКЛА́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док. 1. Вклонятися у відповідь на чий-небудь уклін, вітання. Хтось здоровив його. Відкланювався і вдавав найщасливішого в світі... (Б. Лепкий). 2. Прощатися (іноді кланяючись). Словник української мови у 20 томах
  4. відкланюватися — ВІДКЛА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДКЛА́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док. 1. тільки недок. Вклонятися у відповідь на чий-небудь уклін, вітання. 2. тільки док., рідко. Попрощатися, кланяючись. — Ваша кімната готова. На добраніч. Словник української мови в 11 томах