1. Словник синонімів української мови

відмітний

ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я. Гримайло); Тільки в одному місці коло осоки вода в плесі розходилась ледве примітними кружалами та брижжами (І. Нечуй-Левицький); Дід Сербиченко показав фронтовикам відмітне місце, де впродовж року.. ніколи не вщухав вітер (Ю. Яновський); Яка ся церква здавалася колись великою та показною, а тепер наче осіла — зовсім і не видно її з-за лип (Панас Мирний); Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою у вишукано прозорій тканині (І. Ле); При кухні.. маячила прикметна постать відомого всій роті кухаря Меркурія (Я. Качура). — Пор. 1. ви́дний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмітний — відмі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відмітний — -а, -е. Який чим-небудь вирізняється, відрізняється від інших. Відмітний знак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмітний — див. знаменитий Словник чужослів Павло Штепа
  4. відмітний — ВІДМІ́ТНИЙ, а, е. Який чим-небудь виділяється, відрізняється від інших. Обідрана, засмальцьована, вона [тітка Настя] була одмітна на все місто (Панас Мирний); Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все одмітне (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відмітний — Відмі́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відмітний — ВІДМІ́ТНИЙ, а, е. Який чим-небудь виділяється, відрізняється від інших. Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все одмітне (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. відмітний — Відмітний, -а, -е Отличный, отличающійся отъ чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427. Словник української мови Грінченка