відпирати
ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИ розм., ВІДПЕ́РТИ розм. — Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти. Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей (Ірина Вільде); Рота легко відтиснула передові частини ворога (Я. Качура); Ярослав із дружиною ходив на чудь і на мерю, відтісняв їх з ліпших земель (П. Загребельний); Салоган відтирає конем Юрія Морозенка, впритул під'їжджає до жінки (М. Стельмах); Смерти не одперти (прислів'я). — Пор. 2. відбива́ти.
ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИ розм., ВІДТІСНЯ́ТИ рідко. — Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти. Сім днів вони не їли й відбивають атаки люті ворогів (В. Сосюра); Шоста армія, відкинувши ворога, підійшла до Перекопу (Ю. Яновський); Рота легко відтиснула передові частини противника (Я. Качура); — Як же її (татарву) геть уже відперли на низ,.. — живуть собі наші козаки та наживаються (Панас Мирний).
ВІДМИКА́ТИ (за допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене), ВІДЧИНЯ́ТИ рідко, РОЗМИКА́ТИ розм. рідко, ВІДПИРА́ТИ розм. рідко. — Док.: відімкну́ти, відчини́ти, розімкну́ти, відпе́рти. Тремтячими руками він почав відмикати замок (О. Досвітній); За дверима в передпокої дзенькнув дзвоник. Потім чути — побігла Даша відчиняти двері (А. Головко); Поставив (капрал) ліхтарню на підлогу і взявся розмикати колодку (І. Франко); Нічліг тільки що одперли (А. Тесленко).
ПРА́ТИ (змивати бруд з тканини, білизни тощо), ВІДПИРА́ТИ, МИ́ТИ розм. — Док.: попра́ти, ви́прати, відіпра́ти, поми́ти. Цілими днями пересиджують (коло ріки) сільські жінки, перучи на гладких плитах свою грубу білизну (І. Франко); — Цієї весни курявна буря ішла якась масляниста.. Так, було, насіче за день, що потім не відмиєшся, одежу не відпереш (О. Гончар); Грицькова мати часто ходе до неї витирати помости та мити білизну (С. Васильченко).
Значення в інших словниках
- відпирати — відпира́ти 1 дієслово недоконаного виду відмикати розм. відпира́ти 2 дієслово недоконаного виду перучи відмивати бруд Орфографічний словник української мови
- відпирати — I -аю, -аєш, недок., відперти, відіпру, відіпреш, док., перех., розм. 1》 рідко. Те саме, що відмикати 1). 2》 Силою змушувати відступити назад; відтискувати. 3》 тільки док., фам. Віднести щось важке, напружуючись. II -аю, -аєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпирати — 1. відмикати, відімкнути, повідмикати, відсовувати, відсувати, відсунути, повідсувати, відчиняти, відчинити, повідчиняти, відщіпати, відщепнути, повідщіпати... Словник чужослів Павло Штепа
- відпирати — ВІДПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДПЕ́РТИ, відіпру́, віді́пре́ш, док., розм. 1. що. Те саме, що відмика́ти 1. – Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів, – гукав Карпо (І. Словник української мови у 20 томах
- відпирати — Відпира́ти, -пира́ю, -пира́єш; відіпра́ти, відперу́, -пере́ш, -перу́ть відпира́ти, -пира́ю, -пира́єш; відпе́рти, відіпру́, віді́преш, -пруть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відпирати — ВІДПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДПЕ́РТИ, відіпру́, відіпре́ш, док., перех., розм. 1. рідко. Те саме, що відмика́ти 1. — Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів, — гукав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 375); Оце опудало погане Латинів город одіпре (Котл. Словник української мови в 11 томах