1. Словник синонімів української мови

відпокутувати

СПОКУ́ТУВАТИ що (нести покарання за провину, вчинений злочин і т. ін.), ПОКУ́ТУВАТИ, КАРА́ТИСЯ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ заст., ВІДПОКУ́ТУВАТИ зах. — Док: споку́тати, розплати́тися, відпоку́тати. — Я вже своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій, — свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); — Правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть! Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого! Не розізнала. От і розплачуйсь тепер (А. Головко); Настала година відпокутувати свій плюгавий гріх (Ірина Вільде).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпокутувати — відпоку́тувати дієслово недоконаного і доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. відпокутувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. і неперех., зах. Те саме, що спокутувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпокутувати — ВІДПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., що і без прям. дод. Те саме, що споку́тувати. Маруся .. подалася у черниці, щоб гріх одпокутувати (Ганна Барвінок); [Рябина:] Що я завинив, то мушу відпокутувати (І. Франко); Вони вбили, най же відпокутують (В. Словник української мови у 20 томах
  4. відпокутувати — ВІДПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і неперех., зах. Те саме, що споку́тувати. [Рябина:] Що я завинив, то мушу відпокутувати (Фр., IX, 1952, 415); Вони вбили, най же відпокутують (Стеф., І, 1949, 184); Вона вже відпокутувала своє (Вільде, Винен.., 1959, 74). Словник української мови в 11 томах
  5. відпокутувати — Відпокутувати, -тую, -єш гл. Искупить покаяніемъ. Маруся.... подалась у черниці, щоб свій гріх одпокутувати. Г. Барв. 455. Словник української мови Грінченка