відпускати

ВИДАВА́ТИ (виділяти комусь що-небудь із запасів, із місць зберігання тощо), ВІДПУСКА́ТИ, ДАВА́ТИ. — Док.: ви́дати, відпусти́ти, да́ти. Годувалася вона тим, що у місяць видавали: стілько там хліба, стілько сала, ріпи, буряків (Панас Мирний); (Гулька:) Увага, подають ікру, директор з особистих запасів відпускає... (М. Ю. Тарновський); — Це я.. намовив міщан замкнути ворота та не давати твоїм жовнірам ні поживку, ні харчі (І. Нечуй-Левицький).

ВІДПУСКА́ТИ (давати кому-небудь дозвіл відлучитися, піти звідкись, від когось, з роботи і т. ін.), ПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ (звільняти від занять на канікули, вакації). — Док.: відпусти́ти, пусти́ти, розпусти́ти. (Прісцілла:) Кай Летіцій не любить рано відпускать гостей (Леся Українка); Був (Хведір) дуже строгий, .. до роботи приневолював, пізно додому одпускав (Грицько Григоренко); Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять (Т. Шевченко); Мовби на крилах полетів Антосьо додому, як розпустили вже на вакації (А. Свидницький).

ВІДПУСКА́ТИ (не обрізуючи, дозволяти рости — волоссю, бороді, вусам), ЗАПУСКА́ТИ, ВІДРО́ЩУВАТИ, ПОПУСКА́ТИ розм. — Док.: відпусти́ти, запусти́ти, відрости́ти, попусти́ти. Він змінився за цей час, ще більше посивів, відпустив бороду (І. Цюпа); Він запускав над лівим вухом довге волосся та й розчісував його через усю лисину (Лесь Мартович); Він відростив солідний старшинський вус (І. Ле і О. Левада); Вуса, хоч вони й чорняві, Федько рішуче голив, баки таки, хоч отакенькі, а попускав (Остап Вишня).

I. ЗВІЛЬНЯ́ТИ (кого-небудь з-під арешту, з в'язниці, від якоїсь залежності і т. ін.; давати волю), ВИПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ (від чогось небажаного); ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, ЕМАНСИПУВА́ТИ книжн. (від якоїсь залежності). — Док.: звільни́ти, ви́пустити, відпусти́ти, позба́вити, ви́вільнити, емансипува́ти. Зарплату підвищили. Інші вимоги частково задовольнили. Арештованих згодом звільнили (І. Кулик); Так пані вже каже: — Хочу три рублі, та, може, й за три ще не одпущу (Марко Вовчок); Не позбавляють (жандарми) мене своєї ласкавої опіки (М. Коцюбинський). — Пор. 1. визволя́ти.

ПОЛЕ́ГШАТИ безос. (про звільнення від болю, тривоги, турбот тощо), ПОПУСТИ́ТИ, ВІДПУСТИ́ТИ, ПОЛІВИ́ТИ діал. — Недок.: ле́гшати, попуска́ти, відпуска́ти. Тільки було йому трошки на душі полегшає, як своє лихо розкаже Ївзі (Г. Квітка-Основ'яненко); Марусі, як казала стара Гафійка, "попустило трохи". Жура втомилася і пішла собі за високі гори (Г. Хоткевич); — Схопило її так, що, думали, вже не встане. Захотіла побачити тебе. От і послали листа. А це вже відпустило (Г. Коцюба); Йому полівило (Словник Б. Грінченка).

ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (робити менш пружним, натягнутим, стягненим тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), РОЗСЛА́БЛЮВАТИ (РОЗСЛАБЛЯТИ), ПОПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ, РОЗШМО́РГУВАТИ розм. — Док.: посла́бити, осла́бити, розсла́бити, попусти́ти, відпусти́ти, розпусти́ти, припусти́ти, розшморгну́ти. Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу (З. Тулуб); Він не ослаблював обіймів і продовжував бубоніти їй на вухо таке, від чого йшла обертом голова і робилося млосно (В. Речмедін); Чорні, красиві очі Кутайсова лагідно глянули на канонірів, що поралися біля гармат, ослабляли в дулах заряди, чистили затравки (П. Кочура); Дівчина міряє очима відстань, прикидає щось у думках. Потім торкає огира острогами і попускає повід (Д. Міщенко); Матроси люто кидаються відпускати фок-стаксель (О. Довженко); Гарячково поспішаючи, Ігор розстібає йому комір, розпускає пояс, підкладає під голову картуз... (І. Багмут); Капуста припустив повід. Кінь перейшов на рись (Н. Рибак); Катерина розшморгнула зав'язку (М. Стельмах).

СЛА́БНУТИ (ставати меншим за ступенем вияву), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ПОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, ПОСЛАБЛЯ́ТИСЯ, ОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, МЕНШАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИСЯ, ПРИМЕ́НШУВАТИСЯ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, СПАДА́ТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕСІДА́ТИСЯ (перев. про мороз, холод); УЛЯГА́ТИСЯ (ВЛЯГА́ТИСЯ) (перев. про явища природи); ЛЕ́ГШАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИСЯ, ВІДПУСКА́ТИ, ВІДЛЯГА́ТИ, УГАВА́ТИ (ВГАВА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИСЯ, ПРИТУ́ПЛЮВАТИСЯ (про біль, хворобу, неприємні відчуття тощо); РОЗРЯДЖА́ТИСЯ (про напружену ситуацію). — Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бнути, посла́бти, посла́бшати, послабі́шати, посла́битися, осла́битися, зменшитися, приме́ншитися, зни́зитися, спа́сти, поме́ншати, віддали́тися, пересі́стися, улягти́ся (влягти́ся), поле́гшати, поле́гшитися, відпусти́ти, відлягти́, попусти́ти, притупи́тися, розряди́тися. Гул від кроків слабнув (Ірина Вільде); Голос його блякне, слабне (А. Хорунжий); Діяльність "Гарту" влітку значно слабшала, бо основні кадри, особливо студенти, роз'їжджались по селах додому (з журналу); Вгорі зараз же відчули, що з окопу стрілянина зменшилась (Григорій Тютюнник); Відчутно спадала денна спека (В. Минко); "От лихо, — думає Кирило, — хоч би мороз пересідався, або що" (А. Тесленко); Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дніпрова Чайка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпускати — ВІДПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. кого, що. Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. Жінок своїх, що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали .. Словник української мови у 20 томах
  2. відпускати — (на волю) звільняти, розкріпачувати; (трос) послаблювати; (- хворобу) слабнути, (- погоду) зм'якшуватися, тепліти; (товар) видавати, продавати; (гроші) асигнувати; (вуса) відрощувати; (гріхи кому) прощати, розгрішати кого; (сталь) відгартовувати. Словник синонімів Караванського
  3. відпускати — Відпускати, -каю, -єш сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. Шевч. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209. Словник української мови Грінченка
  4. відпускати — відпуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. відпускати — -аю, -аєш, недок., відпустити, -ущу, -устиш, док., перех. 1》 Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. 2》 Давати комусь волю, звільняти з-під варти. || іст. Звільняти від кріпацтва. 3》 Переставати тримати, стискати що-небудь; випускати з рук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відпускати — Відпускати, пускати, видавати, продавати «Тепер я вашу зброю всю у закладі лишаю, а вас додому відпущу», — читаємо ми в Лесі Українки й розуміємо, що йдеться тут про те, щоб пустити людей на волю, а не тримати їх у полоні. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. відпускати — ВІДПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. Жінок своїх що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали.. Словник української мови в 11 томах
  8. відпускати — відпуска́ти / відпусти́ти га́йку (га́льма). Послаблювати вимоги до кого-небудь або до себе. — Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод (О. Фразеологічний словник української мови