відразливий

БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм. рідше (який має фізичні вади, що спотворюють зовнішність). І тілько що прийшли к воротам І в двір пустилися чвалать, Як баба бридка, криворота: "Хто йде" — їх стала окликать (І. Котляревський); Не пускають саму мене У садочок гулять. А хоч пустять, то з ним, З препоганим старим (Т. Шевченко); Була (вдова) на диво паскудна: як виглядала у вікно, то потім три дні собаки на те вікно гавкали (Г. Хоткевич); Жовтава їх (лиць) барва, що в відблиску огнищ переливалася в якийсь зеленкуватий відтінок, робила їх (монголів) іще страшнішими та відразливішими (І. Франко); (Ірина:) Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її, виродливу, негарну, страшну? (І. Кочерга); Ой, які страшні, які потворні були ці діти, бо росли без сонця, без свіжого повітря (О. Іваненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відразливий — відра́зливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відразливий — Відворотний, огидний, БРИДКИЙ, потворний, антипатичний. Словник синонімів Караванського
  3. відразливий — -а, -е. Який відштовхує своїм поганим виглядом; дуже неприємний, огидний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відразливий — ВІДРА́ЗЛИВИЙ, а, е. Дуже неприємний, огидний. Тільки лице діда Гарасима лишилося для мене страшним і відразливим (І. Франко); Захропе стривожено кінь, натрапивши в траві м'якими рухливими губами на щось бридке, відразливе... Словник української мови у 20 томах
  5. відразливий — див. гидкий Словник синонімів Вусика
  6. відразливий — ВІДРА́ЗЛИВИЙ, а, е. Який відштовхує своїм поганим виглядом; дуже неприємний, огидний. Тільки лице діда Гарасима лишилося для мене страшним і відразливим (Фр., IV, 1950, 181); Було в ньому щось холодне, відразливе (Бойч., Молодість, 1949, 226). Словник української мови в 11 томах