відставати
ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене — переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). — Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час — достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба (ластівці) зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).
ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯ перев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ (ОТЯ́ГУВАТИСЯ) діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв'язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). — Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); — Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).
Значення в інших словниках
- відставати — відстава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відставати — (бути позаду всіх) бути (іти, опинятися, плестися, плентатися і т. ін.) в (у) хвості; пасти задніх (задні). [Гаврило:] Ми видобуток даєм за себе і за вас [Галю і Марту].Ви ж у хвості плентаєтесь і всю картину Донбасу псуєте (Корнійчук, 2,1955... Словник фразеологічних синонімів
- відставати — (- фарбу) відділятися, відпадати, відокремлюватися; (від дому) відходити, відбиватися, покидати що; (від кого) ВІДВ'ЯЗУВАТИСЯ; (в дорозі) приставати; (в науці) не встигати, не поспівати; (в розвитку) регресувати, ід. пасти задніх, плентатися у хвості, лишатися позаду; док. ВІДСТАТИ, відчепитися. Словник синонімів Караванського
- відставати — -аю, -аєш, недок., відстати, -ану, -анеш, док. 1》 Відділятися, відпадати від чого-небудь. 2》 перен., розм. Припиняти стосунки, втрачати зв'язок із ким-небудь; відходити від кого-небудь. 3》 перен., розм. Переставати докучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відставати — ВІДСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ВІДСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Відділятися, відпадати від чого-небудь. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, .. слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (І. Словник української мови у 20 томах
- відставати — ВІДСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ВІДСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Відділятися, відпадати від чого-небудь. Дівчата ходили од однієї матерії до другої,.. слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- відставати — Відставати, -таю, -єш сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Мет. 152. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. Ном. № 7636. Словник української мови Грінченка