відставати

ВІДСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ВІДСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.

1. Відділятися, відпадати від чого-небудь.

Дівчата ходили од однієї матерії до другої, .. слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (І. Нечуй-Левицький);

Кора лупалася і відставала сама від голих стовбурів дерев (І. Франко);

Місять доти, поки тісто не відставатиме від рук і стінок посудини (з наук.-попул. літ.);

Вніс милий дубового сала, Як помазав спину, аж шкура одстала (П. Чубинський);

Підошва на однім чоботі відстала... (О. Гончар).

2. Рухаючись повільніше, ніж інші, залишатися позаду.

У селі люди почали відставати від гурту, громадка меншала (Леся Українка);

Бачачи, що він одстає від оленя, вовк злісно клацнув зубами (М. Трублаїні);

Жаль, що пошта польова Десь від нас відстала (А. Малишко);

// Віддалятися від чого-небудь.

В повозці видно було офіцерський шведський капелюх. Мабуть, відстав [офіцер] від валки (Б. Лепкий);

Я ледь відстав і повернув у бічний коридор (Ю. Мушкетик);

// перев. док. Вийшовши тимчасово з поїзда, машини і т. ін., не встигнути повернутися вчасно.

Храпков не встиг одягтися й від цього поїзда відстав (Іван Ле).

3. Робити, виконувати що-небудь повільніше за інших; не встигати за ким-небудь.

У травні цех відставав, але в червні підтягнулися і загалом за три місяці план виконали на сто процентів (А. Хижняк);

Учення моє добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене (Леся Українка).

4. перен., розм. Припиняти стосунки, втрачати зв'язок із ким-небудь.

Наші дівки недовго відставали й цуралися цілої компанії (Н. Кобринська);

Пора вже дівчині, що виросла для шлюбу, Від нені відставать (М. Зеров);

Він, ще оженившись, послухав жінки, од мужицтва одстав, а збивався трошки на купецький лад (Г. Квітка-Основ'яненко);

* Образно. Од одного берега відстав, та до другого не пристав (прислів'я).

5. Розвиваючись повільніше, бути на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими.

Ми відстаємо в розвитку і формуванні законодавчого забезпечення процесів розвитку біотехнології (з наук. літ.);

Наша проза, принаймні в її окремих найбільш розроблених жанрах, в основному не відстає від поезії (із журн.);

// Переставати відповідати вимогам часу, життя.

– Я одстала од моди, од віку, од прогресу (І. Нечуй-Левицький);

В чомусь він відстав, .. чогось не розуміє, в чомусь ти з ним не згодна (О. Гончар).

6. перен., розм. Переставати надокучати.

Корнюша не відставав. Став дорікати, що так товариші не роблять, товариші допомагають один одному (А. Головко);

Не похвалися – мати б нічого не знала, не клопоталася, а тепер не одстане, одно товктиме: не ходи (Панас Мирний);

[Верба:] Не відстану від вас, згоджуйтесь (О. Корнійчук).