1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відставати

відстава́ти

-аю, -аєш, недок., відстати, -ану, -анеш, док.

1》 Відділятися, відпадати від чого-небудь.

2》 перен., розм. Припиняти стосунки, втрачати зв'язок із ким-небудь; відходити від кого-небудь.

3》 перен., розм. Переставати докучати.

4》 Рухаючись повільніше, ніж інші, залишатися позаду.

|| перев. док. Вийшовши тимчасово з поїзда, машини тощо, не встигнути повернутися вчасно.

5》 перен. Робити, виконувати що-небудь повільніше за інших; не встигати за ким-небудь.

6》 Розвиваючись повільніше, бути на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими.

|| Переставати відповідати вимогам часу, життя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відставати — відстава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відставати — (бути позаду всіх) бути (іти, опинятися, плестися, плентатися і т. ін.) в (у) хвості; пасти задніх (задні). [Гаврило:] Ми видобуток даєм за себе і за вас [Галю і Марту].Ви ж у хвості плентаєтесь і всю картину Донбасу псуєте (Корнійчук, 2,1955... Словник фразеологічних синонімів
  3. відставати — (- фарбу) відділятися, відпадати, відокремлюватися; (від дому) відходити, відбиватися, покидати що; (від кого) ВІДВ'ЯЗУВАТИСЯ; (в дорозі) приставати; (в науці) не встигати, не поспівати; (в розвитку) регресувати, ід. пасти задніх, плентатися у хвості, лишатися позаду; док. ВІДСТАТИ, відчепитися. Словник синонімів Караванського
  4. відставати — ВІДСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ВІДСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Відділятися, відпадати від чого-небудь. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, .. слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (І. Словник української мови у 20 томах
  5. відставати — ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене — переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  6. відставати — ВІДСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ВІДСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Відділятися, відпадати від чого-небудь. Дівчата ходили од однієї матерії до другої,.. слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. відставати — Відставати, -таю, -єш сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Мет. 152. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. Ном. № 7636. Словник української мови Грінченка