відступати

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого (переставати дотримуватися своїх попередніх поглядів, переконань, висловлювань і т. ін.), ЗРІКА́ТИСЯ чого, ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОСТУПА́ТИСЯ в чому, ПОРИВА́ТИ з чим, ВІДХО́ДИТИ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ розм., ВІДМА́ХУВАТИСЯ розм., ЗАДКУВА́ТИ фам., ПОПУСКА́ТИСЯ чого діал., ВІДКА́ЗУВАТИСЯ діал. — Док.: відмо́витися, зректи́ся, відректи́ся, відступи́ти, відступи́тися, поступи́тися, порва́ти, відійти́, відхрести́тися, відмахну́тися, позадкува́ти, попусти́тися, відказа́тися. — Я відмовляюся розуміти великого гетьмана, — казав.. Пронський (З. Тулуб); — Пишіть Дубельтові!.. На словах зрікайтесь своїх переконань, щоб зберегти себе для боротьби, для майбутнього!.. — Ні-ко-ли! — по складах відрізав Шевченко (З. Тулуб); Люди, що відрікаються від своєї Батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Засланий поляками за патріотизм у далекий край.., він.. не поступився в своїх пересвідченнях (І. Нечуй-Левицький); (Неріса:) Я не відступлюсь від свого слова (Леся Українка); Порвати з догматизмом; Чи можна сказати, що в час творення "Пана Тадеуша" Міцкевич відійшов.. від свого демократизму, від своєї революційності? Ніяк (М. Рильський); Федорові й сьогодні вдалося.. від-хреститися від зустрічі з Віктором (М. Руденко); — Ну, скажу я вам зараз, що згодний.. А раптом трапиться щось, і мені доведеться позадкувати (А. Шиян); Так легко не попуститься Іван такої доброї нагоди (Лесь Мартович).

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого (про задум, намір, план і т. ін. — переставати здійснювати що-небудь), ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОКИДА́ТИ, ЗАЛИША́ТИ. — Док.: відмо́витися, відректи́ся, відступи́ти, відступи́тися, поки́нути, зали́ши́ти. Останнім часом хлопець трохи присмирнів, від думки про втечу вже, здається, відмовивсь (О. Гончар); Він не раз думав, що найрозумніше було б відректися своїх намірів щодо Ядзі (Н. Кобринська); (Ізоген:) Немає ради іншої, хіба що він од заміру свого відступить (Леся Українка); Він не відступився од мети (Ю. Мушкетик); Андрій не покидав надії, що ось-ось не видко, як наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику (М. Коцюбинський); На кождій громадській раді він не залишав доказувати користь і потребу такої дороги (І. Франко). — Пор. 2. відступа́ти.

ВІДСТУПА́ТИ (під час воєнних дій рухатися назад чи вбік з певного місця, позицій під натиском супротивника, ворога), ВІДХО́ДИТИ, РЕТИРУВА́ТИСЯ заст.; ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (швидко); ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ (ВТІКА́ТИ) (дуже швидко, поспішно), ДРА́ПАТИ зневажл. — Док.: відступи́ти, відійти́, ретирува́тися, відкоти́тися, утекти́ (втекти́), драпону́ти, драпну́ти. Бій тривав недовго. Ворог поспішно відступав (В. Гжицький); Не відходять (вороги), а тікають, наввипередки тікають до переправ, кавалерія давить піхоту, кидають артилерію, кулемети в плавнях (О. Гончар); Він (корпус) з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура); Розбите польське військо утікало з поля (Я. Качура); — Бачив, скільки сьогодні машин помчало на Ригу? Драпають німчики! (П. Автомонов).

ВІДСТУПА́ТИ що (добровільно відмовлятися від чого-небудь на користь іншого або заради чогось), ВІДСТУПА́ТИСЯ від кого-чого, ПОСТУПА́ТИСЯ чим, ПОПУСКА́ТИ що, ПОПУСКА́ТИСЯ кого, чого, розм. — Док.: відступи́ти, відступи́тися, поступи́тися, попусти́ти, попусти́тися. — Ви ж нам при людях відступили (землю), а нащо відступили, о тім не було мови. А раз ви відступили, то поле наше (І. Франко); — Шкода часу! — За тиждень чи за два не закохуються смертельно. Тобі легко буде відступитись від неї (Є. Гуцало); Хоч як домагався староста, але батько Семенів не поступався йому своїм клином (Л. Смілянський); Жалкенько було Михайлові попускати братові більше городу, та така батькова воля — попустив (А. Тесленко); Так легко не попуститься Іван такої... доброї нагоди (Лесь Мартович). — Пор. 3. відмовля́тися, 1. зріка́тися.

ВІДХО́ДИТИ (іти від когось, чогось), ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ рідше; ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ (далеко); ЗАДКУВА́ТИ (іти задом наперед). — Док.: відійти́, відступи́ти, відступи́тися, віддали́тися, позадкува́ти. Роман відходить від тополь (М. Стельмах); Титарівна.. То підійде до криниці, То знов одступає (Т. Шевченко); Чернець злякано відступив назад, побачивши Андрія (О. Довженко); Вони відступаються в хащі чагарника (Ю. Смолич); Василина одступилась од лежанки (О. Копиленко); Вони віддалилися від шляху і залишились удвох (О. Гончар); Бабуся позадкувала до дверей (А. Хижняк).

ЗРІКА́ТИСЯ чого (відступати від кого-, чого-небудь близького, рідного і т. ін.), ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого, ЗВЕРГА́ТИСЯ діал., ВИРІКА́ТИСЯ заст. — Док.: зректи́ся, відректи́ся, відмо́витися, зве́ргнутися, зве́ргтися, ви́ректися. Я із легенди виріс. Я гуцул. Мене топтали принци і жовніри, Та не зрікався я свого народу й віри, Стояв несхитно (Л. Забашта); Люди, що відрікаються від своєї батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Я ж бо тебе не звержуся, руський мій сардаче! (Ю. Федькович); — Посмотри лишень на чужих людей! Які у них сини: і пияки, і забіяки, а вони їх прецінь не вирікаються! (І. Франко). — Пор. 2. відступа́ти, 1. зра́джувати.

ПОРУ́ШУВАТИ що (робити щось всупереч наказові, закону, традиції тощо; не додержувати слова, обіцянки), ПЕРЕСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИ від чого, ЛАМА́ТИ, ЗЛА́МУВАТИ рідше, ПОРУША́ТИ діал. — Док.: пору́шити, переступи́ти, відступи́ти, полама́ти, злама́ти (зломи́ти). — Все розкажи. — Про те, як танк підірвав? — не без лукавства запитав Черниш. — Ні, як порушив наказ командира роти (О. Гончар); — Ти член організації "Червоні зорі", піонер, і не смієш переступати своїх обов'язків (О. Гуреїв); Так, є доля правди в словах дружини, але є і залізна логіка його життя: попустити своє годиться тільки тоді, коли це приносить користь. Відступиш від цих основ — і станеш на слизький шлях жінчиних родичів (М. Стельмах); Де закон ламають, там правди не знають (прислів'я); Зламувати присягу.

ПОСТУПА́ТИСЯ кому чим (переставати сперечатися з кимсь, заперечувати комусь; іти на поступки комусь), УСТУПА́ТИ (ВСТУПА́ТИ) кому, розм., ПІДДАВА́ТИСЯ кому, розм., УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПАТИСЯ) діал., ПОСВЯ́ЧУВАТИ кому що, діал.; ВІДСТУПА́ТИ, ПОДАВА́ТИСЯ (під тиском когось, чогось припиняти свою боротьбу, діяльність тощо). — Док.: поступи́тися, уступити (вступи́ти), підда́тися, уступи́тися (вступи́тися), посвяти́ти, відступи́ти, пода́тися. Коростильов ні з ким не сварився і завжди поступався сильнішим... (Григорій Тютюнник); Краще свого вступить, аби на себе ніякої плями не навести (збірник "Народні оповідання"); Не буду його сердити, буду піддаваться... (Г. Квітка-Основ'яненко); Внутрішній голос на своєму стоїть, а я на своєму, ніхто вступатись не вступається (Є. Гуцало); Він показав.. свій бистрий розум та вірний спосіб числення, що задля сподіваної більшої користі радо посвячує меншу (І. Франко); — Треба було зманеврувати: удати, ніби відступаєш, і пошукати біля себе людей, які однаково з вами думають (Ю. Шовкопляс); (Химка:) Довго я не подавалася, — як.. кинути матір та поїхати з паничем? (Панас Мирний).