відступати

ВІДСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДСТУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відсту́плять; док.

1. Ступаючи, віддалятися від кого-, чого-небудь.

Титарівна .. То підійде до криниці, То знов одступає (Т. Шевченко);

Оторопілий від слів сестри, Саїд Алі задки відступав з кімнати хворої (Іван Ле);

Царя на дзиґлик посадили, А самі мовчки одступили Від покутя аж до дверей (І. Котляревський);

Вони обнялись, поцілувались, потім одступили на крок, вдивляючись в обличчя один одному (О. Копиленко);

* Образно. Надходила осінь .. Вона почувалася .. і в зажурі невеселих доріжок, які плутались і стурбовані відступали в нетрі сторожкого лісу (М. Хвильовий);

// Зменшувати площу свого поширення.

Море відступало, відступало невпинно; по його п'ятах ішли свердлові вишки (О. Донченко);

Темрява навколо прозорішає і відступає (В. Козаченко).

2. Відходити з певних позицій під натиском супротивника.

Махно відступав таким алюром, що виснажені коні червоних не змогли за ним угнатися (П. Панч);

Запоріжці палили, не зводячи духу .. Бачать ляхи, що непереливки. Відступили назад, залишивши на місці купи вбитих і поранених (О. Довженко);

То й мусили [польські війська] забрать свої застави, мабуть, уже не тільки з-під Полтави. І відступили – у полях тих самих. За ними панство у ріжнатих санях (Л. Костенко);

Наші предки, древляни, відступили, сховались у цих лісах і болотах (Ю. Щербак).

3. перен. Відмовлятися від своїх намірів, планів і т. ін.

Не можна ніде відступати й на крок (І. Муратов);

[Ізоген:] Немає ради іншої, хіба що він од заміру свого відступить (Леся Українка);

– Я знаю, ти – впертий... Наполегливий. Що задумав – не відступиш (О. Донченко).

4. перен. Відхилятися від чого-небудь установленого, порушувати що-небудь прийняте, узаконене.

– Не одступайте від закону, не ламайте звичаїв (Панас Мирний);

В деяких місцях трьох останніх частин поеми “Енеїда” поет інколи відступає від загального бурлескного тону (з наук. літ.);

// Відрікатися, відмовлятися від своїх поглядів.

Як повестися? Відступати я не збирався, що ж – критика є критика (Ю. Збанацький);

Жодного разу професор Іван Іванович Шевченко не відступав і не каявся. Воістину діяв по-шевченківськи: “Караюсь, мучусь, але не каюсь” (з наук.-попул. літ.).

5. Залишати вільний простір, проміжок перед чим-небудь.

Ці круглі або обтесані з чотирьох боків колоди прорізом 20–25 см відступали від стелі і стін на 30–40 см (з наук.-попул. літ.);

// Робити відступ (у 4 знач.).

Варя дістала атрамент та ручку і, одступивши трохи .., почала писати (Г. Епік).

6. кому що. Відмовлятися від майна, прав і т. ін. на користь кого-небудь.

– Я відступаю тобі Данелевщину, а сам беру байрак (Григорій Тютюнник);

– Ви ж нам при людях відступили [поле], а нащо відступаєте, о тім не було мови (І. Франко);

Він одступив їм ліву половину своєї господи (А. Кримський);

// Поступатися чимось.

З протекції, для свіжого повітря, арештанти відступили мені “найкраще” місце до спання – під вікном проти дверей (М. Коцюбинський);

Потряс калиткою, і хазяїн відступив свою власну опочивальню (Б. Лепкий).

(1) Відступа́ти / відступи́ти від пра́вила (від поря́дку) – порушувати який-небудь установлений принцип, якісь традиції, узвичаєні норми поведінки і т. ін.

Навіть Яцуба в напливі великодушності відступає від правила: – Ну, на цей раз уже... по шкалику можна (О. Гончар);

У Повітряному кодексі України прямо вказано, що командир цивільного повітряного судна має право відступати від правил і вимог нормативних документів в екстремальній ситуації, що загрожує загибеллю людей (з мови документів);

Хане Гольдбаум відступила сьогодні від свого звичайного, раз на все усталеного порядку – варить у понеділок пироги з чорницями (І. Франко).