1. Словник синонімів української мови

відсунути

ВІДТЯГА́ТИ (тягнучи, переміщати в інше місце), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДСУВА́ТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ (переміщати волочачи). — Док.: відтягти́, відтягну́ти, відсу́нути, відволокти́ (відволікти́). Тепер тільки довбали і викочували, відтягали та відносили вбік важкі бути, які вдавалося відколоти (Д. Ткач); Відтягнула (Софія) крісло від столу (О. Кобилянська); Гамза одсував ліжка, порався в шафі (В. Кучер); Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок).

ВІДВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, прибирати вбік), ВІДВА́ЖУВАТИ, ВІДКИДА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ розм.; ВІДСУВА́ТИ (соваючи). — Док.: відвали́ти, відва́жити, відки́нути, відверну́ти, відсу́нути. Останками виснажених сил відвалюю мармурові сходи (Мирослав Ірчан); Відважити плиту; Господар мовчки підвівся з стільця, відкинув ляду з присадкуватої.. скрині (М. Стельмах); Одвернув камінь (Словник Б. Грінченка); От і спочинок настав за бенкетом. Столи відсувають (М. Зеров).

ВІДГОРТА́ТИ (горнучи що-небудь руками або знаряддям, переміщати в інше місце), ВІДСУВА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ. — Док.: відгорну́ти, відсу́нути, відгребти́, відки́нути. Стиснувши щелепи, працюють довжелезними гаками ті, що відгортають шлак (Я. Качура); Трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Марко Вовчок); Дівчата відгрібали зерно дерев'яними лопатами (М. Томчаній); Після обіду мужчини, забравши лопати, пішли відкидати сніг (І. Сенченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсунути — відсу́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсунути — див. відсувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсунути — ВІДСУ́НУТИ див. відсува́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відсунути — відсува́ти (відтісня́ти) / відсу́нути (відтісни́ти) на за́дній (дру́гий) план що. Робити або вважати що-небудь менш важливим, другорядним, неістотним. Ніколи в нас не буде часу більше. Фразеологічний словник української мови
  5. відсунути — ВІДСУ́НУТИ див. відсува́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. відсунути — Відсунути, -ся см. відсувати, -ся. Словник української мови Грінченка