вільце
ГІЛЬЦЕ́ (весільне дерево), ГІ́ЛЛЯЧКО, ВИЛЬЦЕ́ (ВІЛЬЦЕ́). Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють, і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І. Нечуй-Левицький); — Ой час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой час-пора молоденькій Та гіллячко звить! (Леся Українка); Співали і звивали "вильце" — вирізали з вишні гілочку, обв'язали її червоною стьожкою (О. Іваненко); Стовбур мій (сосни) сльозою повен — Йванко з мене зробить човен, Із верха — кудряве вільце, Із гілля — весельце, Повезе кохану Ранесенько-рано (М. Стельмах).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вільце — вільце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири вільця́ Орфографічний словник української мови
- вільце — ВІЛЬЦЕ́ див. вильце́. Словник української мови у 20 томах
- вільце — Вільце́, -ця́, -цю́; ві́льця, -лець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вільце — ВІЛЬЦЕ́ див. вильце́. Словник української мови в 11 томах