віхоть
ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О. Донченко); Пук різок лежав серед хати (Панас Мирний); Поклала в жар жмут сухого кураю, роздмухала його (З. Тулуб); На вверчених ясеневих чопах як літо, так і зиму висять туго зв'язані шворками жмутки різного зілля (І. Чендей); Скільки горсток жита на розложених перевеслах лежать, як подолані і ще не пов'язані бранці (Леся Українка); Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (О. Маковей). — Пор. в'язка.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віхоть — ві́хоть іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- віхоть — -хтя, ч. 1》 Жмут соломи, сіна тощо. 2》 Жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для миття й чищення чого-небудь. || Жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для мазання (глиною, крейдою і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- віхоть — ВІ́ХОТЬ, хтя, ч. 1. Жмут соломи, сіна і т. ін. Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (О. Маковей); Уляна перемила теплою водою ложки, поклала проти сонця сушитися, вишкребла тріскою казанок... Словник української мови у 20 томах
- віхоть — віхоть: ◊ пізна́лися як сра́ка з віхтем → пізнатися Лексикон львівський: поважно і на жарт
- віхоть — див. жмут Словник синонімів Вусика
- віхоть — Ві́хоть, ві́хтя, -хтеві, -хтем; ві́хті, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віхоть — ВІ́ХОТЬ, хтя, ч. 1. Жмут соломи, сіна тощо. Хурман розігнув спину й стояв, тримаючи віхоть в червоних руках (Коцюб., II, 1955, 396); Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах