1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

віхоть

віхоть:

◊ пізна́лися як сра́ка з віхтем → пізнатися

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віхоть — ві́хоть іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віхоть — -хтя, ч. 1》 Жмут соломи, сіна тощо. 2》 Жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для миття й чищення чого-небудь. || Жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для мазання (глиною, крейдою і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віхоть — ВІ́ХОТЬ, хтя, ч. 1. Жмут соломи, сіна і т. ін. Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (О. Маковей); Уляна перемила теплою водою ложки, поклала проти сонця сушитися, вишкребла тріскою казанок... Словник української мови у 20 томах
  4. віхоть — див. жмут Словник синонімів Вусика
  5. віхоть — ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О. Словник синонімів української мови
  6. віхоть — Ві́хоть, ві́хтя, -хтеві, -хтем; ві́хті, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. віхоть — ВІ́ХОТЬ, хтя, ч. 1. Жмут соломи, сіна тощо. Хурман розігнув спину й стояв, тримаючи віхоть в червоних руках (Коцюб., II, 1955, 396); Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах