в'їзд

ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ (зміна місця проживання); ПЕРЕЇ́ЗД (за допомогою засобів пересування, з майном); ВИ́ЇЗД, ЕМІГРА́ЦІЯ (в чужу країну); В'ЇЗД (УЇЗД), ІММІГРА́ЦІЯ (з іншої країни на постійне проживання); ВИ́ВІД іст. (селян на інші землі). Панько добився перед правлінням ухвали про переселення моєї матусі в село (Ю. Збанацький); Талант квітникарки відкрився в Ліни несподівано після переїзду сюди з суворих північних країв (О. Гончар); Я надіялась, що йому з виїздом до Львова покращає (Леся Українка); Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразилії (М. Коцюбинський); Дозвіл на в'їзд; Уряд переселяв у Степ казенних селян, ремісників.. і сприяв імміграції з-за кордону (з журналу); — Що ж тепер діяти? — Піти зараз же по людях, щоб ніхто не дав згоди на вивід! (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'їзд — в'їзд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. в'їзд — [вйізд] -зду, м. (на) -з'д'і, мн. -здие, -з'д'іў Орфоепічний словник української мови
  3. в'їзд — (уїзд), -у, ч. 1》 тільки одн. Дія за знач. в'їжджати, в'їздити. 2》 Місце, через яке в'їжджають куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. в'їзд — В'ЇЗД (УЇ́ЗД), у, ч. 1. тільки одн. Дія за знач. в'їжджа́ти¹, в'їзди́ти. Дарка спала й не бачила того в'їзду (Леся Українка); Розвідники уважно оглядали споруду й земляний вал, що її оточував. Словник української мови у 20 томах