в'їзд

В'ЇЗД (УЇ́ЗД), у, ч.

1. тільки одн. Дія за знач. в'їжджа́ти¹, в'їзди́ти.

Дарка спала й не бачила того в'їзду (Леся Українка);

Розвідники уважно оглядали споруду й земляний вал, що її оточував. Виявилося, він не суцільний, у ньому є проріз для в'їзду підводою чи машиною (Є. Доломан);

Першим із будівничих подвигів Петра Могили була обнова Київської Софії – митрополичого собору. Почав він роботу над Софією мало не на другий день по свому в'їзді на митрополичу столицю й не залишав її до самої смерті (з наук. літ.);

Тільки після падіння Наполеона, 24 травня 1814 р., повернувся Святійший Отець і відбув в'їзд до Риму серед надзвичайного запалу й радості вірних (з рел.-церк. літ.);

* Образно. Чому не сталося, м'яко кажучи, тріумфального нашого в'їзду в Європу? Бо романтики, не маючи практичної хватки, швидко здали позиції м'язистим номенклатурникам (із журн.).

2. Місце, через яке в'їжджають куди-небудь.

В'їзд був відкритий: на майдані виднівся ліхтар (О. Десняк);

Перед будиночком коло в'їзду, мов своєрідний тотем, вмуровано білий камінь і на ньому .. намальовано бджолу (О. Гончар);

Копач підняв усіх на оборону села. Боронами загатили греблю і містки на в'їзді, по городах викопали окопи (К. Гриб);

Інформація (вивіска) про особу, розміщена на фасаді, біля входу (в'їзду), або про її продукцію у вітрині споруди, в якій ця особа займає приміщення, не потребує отримання дозволу місцевого органу влади (з мови документів).