1. Словник синонімів української мови

гладити

ПРАСУВА́ТИ (вирівнювати перев. після прання гарячою праскою), ГЛА́ДИТИ розм.; ВИПРАСО́ВУВАТИ, ВІДПРАСО́ВУВАТИ, ПРОПРАСО́ВУВАТИ, ВИГЛА́ДЖУВАТИ розм., ВІДГЛА́ДЖУВАТИ розм., ПРОГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев. добре, старанно, велику кількість); НАПРАСО́ВУВАТИ, НАГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев. складки на чомусь або певну кількість чогось); ВИКА́ЧУВАТИ, МАҐЛЮВА́ТИ (рублем, качалкою). — Док.: попрасува́ти, погла́дити, ви́прасувати, відпрасува́ти, пропрасува́ти, ви́гладити, відгла́дити, прогла́дити, напрасува́ти, нагла́дити, ви́качати, ви́маґлювати. Біля хати на дерев'яному столику Оксана старанно прасує білу сорочку (А. Шиян); Сама Леміщиха, люблячи без міри і без тями свою невісточку, часом служила їй, як наймичка: гладила сукні, спідниці (І. Нечуй-Левицький); Цілий вечір Федько.. штани випрасовував (Остап Вишня); — Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні (І. Нечуй-Левицький); Поламані погони.. він радив розмочити і трошки напрасувати (С. Добровольський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гладити — гла́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гладити — [гладиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи Орфоепічний словник української мови
  3. гладити — -джу, -диш, недок., перех. Проводити рукою, вирівнюючи, розправляючи що-небудь. || Пестити, легко проводячи долонею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гладити — (одяг) прасувати, випрасовувати, випрасувати, повипрасовувати, запрасовувати, зіпрасувати, позіпрасовувати, допрасовувати, допрасувати, подопрасовувати, напрасувати, понапрасовувати, попрасовувати, попрасувати, спрасовувати, поспрасовувати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. гладити — ГЛА́ДИТИ, джу, диш, недок., кого, що. 1. Проводити рукою, вирівнюючи, розправляючи що-небудь. Встає [Дрансес], ус гладить .. Дає одвіт царю (І. Котляревський); Мар'ян гладив круглу закучерявлену бороду й задоволено усміхався (С. Словник української мови у 20 томах
  6. гладити — Гладить проти шерсти. Коли хто глузує. Докоряє. Не гладь мене, я й без того гладкий. Говорять підхлібному. Перед обідом на завадить, а по обіді погладить. Перед обідом не пошкодить чарка напитку, а по обіді поможе. Гладь коня вівсом, а не батогом. Добротою можна більше здобути, ніж жорстокістю. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. гладити — див. мазати Словник синонімів Вусика
  8. гладити — гла́дити доро́гу кому. Пити алкогольні напої за чийсь успіх перед його дорогою, розлукою тощо. — Уже коли ти й сам гладиш мені дорогу, то будь певен, що я свою кралю перевезу гарненько в Чорну Гору (П. Куліш). гла́дити за ше́рстю кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  9. гладити — Гла́дити, гла́джу, гла́диш, -дять; гладь, гла́дьмо, гла́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гладити — ГЛА́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. 1. Проводити рукою, вирівнюючи, розправляючи що-небудь. Встає [Дрансес], ус гладить.. Дає одвіт царю (Котл., І, 1952, 276); Мар’ян гладив круглу, закучерявлену бороду й задоволено усміхався (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  11. гладити — Гладити, -джу, -диш гл. 1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. Ном. № 5898. гладити дорогу. Выпивать на дорогу. Ном. № 11648. Также: гладити «додому» и «з дому». Св. Л. 146. 2) Переносно: ласкать, лелѣять. Словник української мови Грінченка