глибінь
ГЛИБИНА́ (простір, що знаходиться на великій відстані від поверхні до низу), ГЛИБІ́НЬ, ГЛИБОЧІ́НЬ, ГЛИБ, ГЛИБО́КІСТЬ (від земної поверхні). Вліз у воду Гриць і ну Поринати в глибину (І. Нехода); Дрібні каміння сипалися під ногами в Івана, з глухим гарчанням спадаючи в чорну глибінь (М. Коцюбинський); Скраю, на мілині, ледь коливались червоні водорості, а далі темніла глибочінь (О. Донченко); — Он бач високий димар — там у нас парова машина, що і воду з далекого глибу землі добуває (Панас Мирний); (Голоски Потерчат:) Ми ж бо не знали, що тута гості, ми б не зринали із глибокості (Леся Українка). — Пор. на́дра.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глибінь — глибі́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глибінь — [глиеб’ін'] -н'і, ор. -н':у Орфоепічний словник української мови
- глибінь — -і, ж. Те саме, що глибина 2), 3), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- глибінь — ГЛИБІ́НЬ, і, ж. Те саме, що глибина́ 2, 3, 5. Вона чує, що могутня течія бере її в свої обійми, а чорна глибінь тягне за ноги (М. Коцюбинський); Шахта. В чорну глибінь штреку йдуть рейки (Ю. Мокрієв); [Нартал:] Я не любив нікого, окрім тебе. Словник української мови у 20 томах
- глибінь — див. безодня Словник синонімів Вусика
- глибінь — Глибі́нь, -бині́, -бині́, -бі́нню (непр. відм., окрім ор., від глибиня́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глибінь — ГЛИБІ́НЬ, і, жін. Те саме, що глибина 2, 3, 5. Вона чує, що могутня течія бере її в свої обійми, а чорна глибінь тягне за ноги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387); Шахта. В чорну глибінь штреку йдуть рейки (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 234); Вирішено було. Словник української мови в 11 томах