1. Словник синонімів української мови

гніт

НЕВО́ЛЯ (відсутність, позбавлення волі, свободи), РА́БСТВО підсил.; НЕВІ́ЛЬНИЦТВО (стан, становище невільника); ЯРМО́, КОРМИ́ГА (гніт, утиски в неволі). Не витримав монастирської неволі Теодосій і задумав будь-що втекти звідси (А. Хижняк); Свій меч історія підносить — І долу падає ярмо, І панське ухо чує: досить! Себе ми в рабство не дамо (М. Рильський); — Не знаю, брате, ані як жити без невільництва в пані Косінської, ані де заробити на хліб (П. Козланюк); Подоляни, щоб не попасти в турецьку кормигу, стали тікати на Слобідську Україну (М. Стельмах). — Пор. 1. гніт, 1. ра́бство.

ПРЕС (пристосування для ущільнення, зміни форми чогось, витискання рідини з чогось), ГНІТ заст., ПРАС заст., діал. Робив він у колгоспі на пресі, олію душив з сої, соняшникового насіння (Є. Гуцало); Сир під гнітом лежить (Словник Б. Грінченка); Оце в мене сир під прасом (Словник Б. Грінченка).

ТЯГА́Р (дуже важкі, обтяжливі обов'язки, клопоти), ГНІТ, НО́ША, ТЯГОТА́, ВАГОТА́, ВАНТА́Ж, ТЯ́ЖА заст. — Увесь тягар організації підпільної медичної допомоги лежав тоді на Уляні Петрівні (Д. Бедзик); Пам'ять працювала кволо, на душі лежав нестерпний гніт (Л. Дмитерко); Я прочитав твого листа, Моя ти сестро прехороша... І я не той, І ти не та, А все ж Нас не зігнула ноша, Яку поклало нам життя З дитячих літ на наше тіло (М. Нагнибіда); На похідні нестатки й тяготи ви всі нездатні (З. Тулуб); Сиджу.., така вагота душить (Ю. Яновський); Що відчуваю? Чого хочу? Чи збуду тяжу світову? (П. Грабовський).

ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я.. у незламную радість озброю народную душу, — гніт фараонів, кормига чужинців її не здолає (Леся Українка); Національне гноблення; Піднялася вся нація.. відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (О. Довженко); Гостро говорив (Т. Шевченко) на слідстві про пригнічення панами народу (П. Колесник); В нужді та в утисках ми бились (М. Вороний); В жартівливій формі порушувано (в інтермедії) не раз найтяжчі рани народного життя: притиски з боку панів, нещастя релігійних роздорів і т. ін. (І. Франко). — Пор. нево́ля.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гніт — (утискування когось) гноблення, утиск. Словник синонімів Полюги
  2. гніт — гніт 1 іменник чоловічого роду прес гніт 2 іменник чоловічого роду гноблення Орфографічний словник української мови
  3. гніт — (у діжці з солінням) тягар; П. тиск, тиснення; ФР. п'ята <н. під п'ятою>; (національний) утиск, <�при|гноблення, мн. утиски, р. гнобительство. Словник синонімів Караванського
  4. гніт — ч. 1》 род. -а.Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. || род. -у. Тиск, тиснення чого-небудь. 2》 род. -у, перен. Те, що морально пригнічує, мучить; тягар. 3》 род. -у. Насильний вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гніт — Утиск, гноблення, див. гнітити, нагніт Словник чужослів Павло Штепа
  6. гніт — ГНІТ, ч. 1. род. а. Важкий предмет, який кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Бочки й діжки через кожні 5–6 днів обмивають зовні кип'яченою водою, а в діжках, крім того, змивають кружки і гніт (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. гніт — див. неволя Словник синонімів Вусика
  8. гніт — Гніт, гні́ту, гні́тові (від гніти́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гніт — ГНІТ¹, ч.1. род. а. Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт — кусок граніту або мармурової плити (Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. гніт — Горизонтальна перекладка, що притискує в покрівлі кінці тесин або солому (синонім — глоба). Архітектура і монументальне мистецтво
  11. гніт — Гніт, -ту м. 1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. см. гнітити хліб. Словник української мови Грінченка