гніт
ГНІТ, ч.
1. род. а. Важкий предмет, який кладеться на що-небудь для постійного тиснення.
Бочки й діжки через кожні 5–6 днів обмивають зовні кип'яченою водою, а в діжках, крім того, змивають кружки і гніт (з наук. літ.);
Щоб огірки не спливали й весь час були в розсолі, на вкладене дно поміщають невеликий гніт – кусок граніту або мармурової плити (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Сум найшов на неї несподівано й неначе важким гнітом нагнітив її душу (І. Нечуй-Левицький);
Часом він [Єгипет] ворушивсь .. Глухо порикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам'яної (Леся Українка).
2. род. у, перен. Те, що морально пригнічує, мучить; тягар.
Коли ж погадав [Чіпка], як вони поберуться, житимуть у парі, – од серця одійде важкий гніт (Панас Мирний);
Черствіє серце, гасне ум, Безсилі груди рвуться з болю; Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П. Грабовський);
Пам'ять працювала кволо, на душі лежав нестерпний гніт (Л. Дмитерко).
3. род. у, перен. Насильницький вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення.
Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда (М. Коцюбинський);
На однакові квадрати поділили білий світ. Рівне право всім страждати і один терпіти гніт (В. Стус).
Значення в інших словниках
- гніт — (утискування когось) гноблення, утиск. Словник синонімів Полюги
- гніт — гніт 1 іменник чоловічого роду прес гніт 2 іменник чоловічого роду гноблення Орфографічний словник української мови
- гніт — (у діжці з солінням) тягар; П. тиск, тиснення; ФР. п'ята <н. під п'ятою>; (національний) утиск, <�при|гноблення, мн. утиски, р. гнобительство. Словник синонімів Караванського
- гніт — ч. 1》 род. -а.Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. || род. -у. Тиск, тиснення чого-небудь. 2》 род. -у, перен. Те, що морально пригнічує, мучить; тягар. 3》 род. -у. Насильний вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гніт — Утиск, гноблення, див. гнітити, нагніт Словник чужослів Павло Штепа
- гніт — див. неволя Словник синонімів Вусика
- гніт — НЕВО́ЛЯ (відсутність, позбавлення волі, свободи), РА́БСТВО підсил.; НЕВІ́ЛЬНИЦТВО (стан, становище невільника); ЯРМО́, КОРМИ́ГА (гніт, утиски в неволі). Не витримав монастирської неволі Теодосій і задумав будь-що втекти звідси (А. Словник синонімів української мови
- гніт — Гніт, гні́ту, гні́тові (від гніти́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гніт — ГНІТ¹, ч.1. род. а. Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт — кусок граніту або мармурової плити (Укр. Словник української мови в 11 томах
- гніт — Горизонтальна перекладка, що притискує в покрівлі кінці тесин або солому (синонім — глоба). Архітектура і монументальне мистецтво
- гніт — Гніт, -ту м. 1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. см. гнітити хліб. Словник української мови Грінченка