гніт

ГНІТ, ч.

1. род. а. Важкий предмет, який кладеться на що-небудь для постійного тиснення.

Бочки й діжки через кожні 5–6 днів обмивають зовні кип'яченою водою, а в діжках, крім того, змивають кружки і гніт (з наук. літ.);

Щоб огірки не спливали й весь час були в розсолі, на вкладене дно поміщають невеликий гніт – кусок граніту або мармурової плити (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Сум найшов на неї несподівано й неначе важким гнітом нагнітив її душу (І. Нечуй-Левицький);

Часом він [Єгипет] ворушивсь .. Глухо порикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам'яної (Леся Українка).

2. род. у, перен. Те, що морально пригнічує, мучить; тягар.

Коли ж погадав [Чіпка], як вони поберуться, житимуть у парі, – од серця одійде важкий гніт (Панас Мирний);

Черствіє серце, гасне ум, Безсилі груди рвуться з болю; Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П. Грабовський);

Пам'ять працювала кволо, на душі лежав нестерпний гніт (Л. Дмитерко).

3. род. у, перен. Насильницький вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення.

Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда (М. Коцюбинський);

На однакові квадрати поділили білий світ. Рівне право всім страждати і один терпіти гніт (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гніт — див. неволя Словник синонімів Вусика
  2. гніт — ч. 1》 род. -а.Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. || род. -у. Тиск, тиснення чого-небудь. 2》 род. -у, перен. Те, що морально пригнічує, мучить; тягар. 3》 род. -у. Насильний вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гніт — НЕВО́ЛЯ (відсутність, позбавлення волі, свободи), РА́БСТВО підсил.; НЕВІ́ЛЬНИЦТВО (стан, становище невільника); ЯРМО́, КОРМИ́ГА (гніт, утиски в неволі). Не витримав монастирської неволі Теодосій і задумав будь-що втекти звідси (А. Словник синонімів української мови
  4. гніт — гніт 1 іменник чоловічого роду прес гніт 2 іменник чоловічого роду гноблення Орфографічний словник української мови
  5. гніт — Гніт, -ту м. 1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. см. гнітити хліб. Словник української мови Грінченка
  6. гніт — Утиск, гноблення, див. гнітити, нагніт Словник чужослів Павло Штепа
  7. гніт — Горизонтальна перекладка, що притискує в покрівлі кінці тесин або солому (синонім — глоба). Архітектура і монументальне мистецтво
  8. гніт — (у діжці з солінням) тягар; П. тиск, тиснення; ФР. п'ята <н. під п'ятою>; (національний) утиск, <�при|гноблення, мн. утиски, р. гнобительство. Словник синонімів Караванського
  9. гніт — Гніт, гні́ту, гні́тові (від гніти́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гніт — (утискування когось) гноблення, утиск. Словник синонімів Полюги
  11. гніт — ГНІТ¹, ч.1. род. а. Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт — кусок граніту або мармурової плити (Укр. Словник української мови в 11 томах