гнітити

ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок.

1. що. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь.

Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому (К. Гордієнко);

– Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося (М. Стельмах).

2. кого, що, перен. Спричинятися до пригніченого стану; викликати важке й болісне почуття.

Мабуть, нікуди цього літа не поїду – і це гнітить мене (М. Коцюбинський);

Оксану вже починало гнітити мовчання (А. Головко).

3. кого, що, перен. Піддавати гніту, утискам; гнобити, пригноблювати.

– Та він мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче (Марко Вовчок);

Литовці не гнітили українців національно, а навпаки, самі переймали українські звичаї, мову й письменство (А. Кащенко);

Цей майже незалежний оседок озброєних розбійників гнітить усе місто (Р. Іваничук).

4. що і без дод. Випікаючи хліб, коровай і т. ін., надавати йому золотисто-коричневого кольору.

Хіба я знаю силу твоєї печі – чи вона гнітить, палить, чи, може, зовсім ледача – з поганої глини? (К. Гордієнко);

Перепілка цілу ніч Підкладала дрова в піч, Щоб варила, щоб гнітила Й коровай спекла до діла (М. Стельмах).

◇ (1) Гніти́ти се́рце (ду́шу, се́рде́нько) – виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття.

Журба невимовна гнітила його душу і серце... (Панас Мирний);

Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця (П. Грабовський);

Забула [дівчина] й кохання моє в одну мить? І тугу, що й досі серденько гнітить? (Леся Українка);

До ранку не зімкнув [Андрій] уже очей. Все думав з тривогою про Катерину. Бачив її портупею, бачив її очі, повні сліз .. І серце гнітило якесь тяжке передчуття (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

гнітити

Значення в інших словниках