гнітити

ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок., перех.

1. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь.

— Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося (Стельмах, Хліб.., 1959, 74);

Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому (Горд., І, 1959, 607).

2. перен. Спричинятися до пригніченого стану; викликати важке і болісне почуття.

Мабуть, нікуди цього літа не поїду — і це гнітить мене (Коцюб., III, 1956, 293);

Оксану вже починало гнітити мовчання (Головко, І, 1957, 114).

3. перен. Піддавати гніту, утиску; гнобити, пригноблювати.

Наше плем’я зросло, Хоч не легко було Нам рости у диму й на руїнах; Нас гнітив польський пан І німецький окупант, Та цвіте молода Україна (Укр.. думи.., 1955, 412);

— Та він мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче (Вовчок, І, 1955, 184).

4. Надавати чому-небудь золотисто-коричневого кольору за допомогою вогню; підсмажувати.

Перепілка цілу ніч Підкладала дрова в піч, Щоб варила, щоб гнітила Й коровай спекла до діла (Стельмах, Жито.., 1954, 195);

Хіба я знаю силу твоєї печі — чи вона гнітить, палить, чи, може, зовсім ледача — з поганої глини? (Горд., II, 1959, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнітити — гніти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гнітити — (сир) давити; П. (серце, душу) лягати каменем <�тягарем> на що, лежати каменем на чому; (тіло) ГНОБИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. гнітити — [гн'ітитие] гн'ічу, гн'ітиеш; нак. гн'іти, гн'іт'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. гнітити — гнічу, гнітиш, недок., перех. 1》 Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. 2》 перен. Спричинятися до пригніченого стану; викликати тяжке та болісне почуття. 3》 перен. Піддавати гніту, утиску; гнобити, пригноблювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гнітити — 1. гнобити, погнобити, зігноблювати, зігнобити, позігноблювати, погноблювати, погнобити, угноблювати, угнобити, повгноблювати, тиснути, затискувати, затиснути, позатискувати, натискувати, потискувати, потиснути, притискувати, притиснути, попритискати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. гнітити — ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок. 1. що. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому (К. Словник української мови у 20 томах
  7. гнітити — див. давити; кривдити; підкорювати Словник синонімів Вусика
  8. гнітити — гніти́ти се́рце (ду́шу). Виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття. Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця (П. Грабовський). Фразеологічний словник української мови
  9. гнітити — ВА́ЖКО кому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬ кого. Так якось тяжко та важко. Словник синонімів української мови
  10. гнітити — Гніти́ти, гнічу́, гні́тиш і гне́сти́, гнету́, гнете́ш; гніти́в, -ти́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гнітити — Гнітити, -чу, -тиш гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. І. 466. 2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи. Чуб. II. 29. Словник української мови Грінченка