гнітити

ВА́ЖКО кому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬ кого. Так якось тяжко та важко. З рук усе випливає, ніщо не миле, не любе (Панас Мирний); Чогось їй було сумно, чогось було журно (М. Коцюбинський); Марко.. все думав: як же це так, що в нього вже не буде матері? Йому було гірко, так гірко (І. Микитенко); (Жирондист:) Гнітить мене твоя краса, чужино! (Леся Українка).

ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил., ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ТЯЖИ́ТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, НАГНІ́ЧУВАТИ рідше, ГНОБИ́ТИ рідше, ПРИГНО́БЛЮВАТИ рідше, ЗАГНІ́ЧУВАТИ діал. — Док.: пригніти́ти, згніти́ти, здави́ти, придави́ти, роздави́ти, придуши́ти, розчави́ти, причави́ти, пригноби́ти, загніти́ти. З самого ранку його гнітило якесь неприємне почуття (П. Панч); Її більше, ніж будь-кого, пригнічувала рутина одноманітної лабораторної праці (Ю. Шовкопляс); І підступала, згнічувала серце туга (Н. Тихий); Важка дума, як камінь, давила її серце (І. Нечуй-Левицький); Чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко); Кривавить серце кволе мого брата лиха негода, роздавлює його до краю кляте ярмо народа... (Уляна Кравченко); — Що час, що день, він від мене — усе дальш; от мене туга й душить (Г. Квітка-Основ'яненко); Страшне лихо придушило його (М. Коцюбинський); Говорив (Макуха) настирливо, невідступно обплітав Сидорчукову душу залізною сіткою, душив її немилосердно, чавив (Ю. Бедзик); Розгуляна стихія.. паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (О. Гончар); Години відпочинку вдома, де для нього готували спокій і тишу — були важкі: гнітила тиша, причавлював спокій (С. Скляренко); Лісовий холод, що звичайно так відсвіжує, тепер пригнітав мої груди, як сумнів пригнітає душу (І. Франко); "Дурні питання", на які він не вміє дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (М. Коцюбинський); Килину найбільше пригноблювало, що Антоніна Петрівна спокійно говорить (Є. Гуцало); В житті я ніколи не був настільки незалежним, щоб мене, коли вже не загнічувала, то хоч не "мулила" чия-небудь натура (Леся Українка).

ГНОБИ́ТИ (не давати вільно жити, розвиватися; завдавати матеріальних і моральних утисків), ПРИГНО́БЛЮВАТИ, ГНІТИ́ТИ, ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, УТИ́СКУВАТИ, УТИСКА́ТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ТИ́СНУТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ рідше, ЖА́ТИ розм., ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ТІСНИ́ТИ розм. рідше. — Док.: пригноби́ти, пригніти́ти, ути́снути, придуши́ти, придави́ти, прикрути́ти. Нам сталий мир з народами тримати, і щоб ніхто нікого не гнобив! (П. Тичина); Богдан.. жалівся на польських панів, що вони пригноблюють козаків, пооднімали в їх землі, луги, сіножаті (І. Нечуй-Левицький); Нащо, люди, лан орать Для панів, що вас гнітять? (В. Мисик); Бідний робітник, що зазнав змалечку нужду та горе, що бачив, як сильні пригнічують слабших, багаті — бідних і скрізь панує неправда, дививсь на світ, як на загадку (М. Коцюбинський); — Хіба не багатії вас утискають? Хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають ваше добре ім'я..? (П. Куліш); — Ви бачите, як нас душать, — сказала мати. — Тисячу карбованців податку! (В. Підмогильний); — Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі (І. Франко); — Вражий дід.. хотів так придавити у Батурині старшину, щоб і не писнула (П. Куліш); Жалілася (Мотря) на увесь мир — на панів, що давлять мужиків, на мужиків, що пруться в пани... (Панас Мирний); — І почало старшинське панство прикручувати бідний народ (Ф. Бурлака); — Панові, звісно, така річ не полюбилася. Почав нас тіснити, почав давити, — нема життя нашому братові (Панас Мирний). — Пор. експлуатува́ти.

ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого, що, ГНІТИ́ТИ кого, що, заст.; ЧАВИ́ТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПІДМИНА́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ, РОЗТО́ВКУВАТИ, ДУШИ́ТИ, РОЗДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ПЛЮ́ЩИТИ, РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ підсил., ЧАВУ́ЧИТИ розм. (кого, що — придавлюючи, розплющувати, м'яти, знищувати). — Док.: надави́ти, нати́снути, надуши́ти, придави́ти, придуши́ти, пригніти́ти, причави́ти, підім'я́ти, розчави́ти, роздави́ти, розтовкти́, роздуши́ти, згніти́ти, розплю́щити, розтрощи́ти. Приземкуватий Гаврило.. люто давив короткою ногою дошки (Григорій Тютюнник); Заспівали (дружки) сирітських пісень: як дочка ніби розмовляє з небіжкою-матір'ю, .. а мати одказує, що земля надавила їй груди (І. Нечуй-Левицький); І хотіла б (Настя) устати, та якась ласкава потайна рука силоміць очі закриває, надавлює чимсь (С. Васильченко); За плугом.. орач поступає, Тисне чепіги грудьми (І. Франко); З усіх сил натискають хлопці на весла (О. Копиленко); Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (С. Чорнобривець); Приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель (М. Коцюбинський); Дідка придавили томами з кресленнями й розрахунками (А. Крижанівський); Мій оборонець упав.., боляче придушивши мені ноги (Ю. Яновський); Тюха пригнітив Сивоока до землі (П. Загребельний); Костури наосліп, невпевнено промацують землю, чавлять крихку паморозь (М. Стельмах); Під сосною, причавивши кущ кропиви, лежать два червоні шолома (В. Яворівський); Розмашним кроком рушив він долиною, підминаючи шпичасті будяки (З. Тулуб); Віл наступив хлопчикові на ногу, ратицею розчавив ступню (І. Цюпа); Терентійроздавлює на щоці комара (М. Стельмах); Голос глухий, надтріснутий, немов його щойно щосили здушили за горло (А. Дімаров); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Берестовець.. плющив чобітьми синювато-білі мушлі оббитого з стін вапна (Л. Первомайський); Сірі масиви сланцю.. ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (О. Донченко); Він не квапився забирати нахабного чобота з в'юнкої голландської травиці, толочив, м'яв, чавучив і душив її (П. Загребельний).

ПІДСМА́ЖУВАТИ (готуючи до споживання, смажити), ПІДЖА́РЮВАТИ розм.; ГНІТИ́ТИ, ПІДГНІ́ЧУВАТИ, ПІДРУМ'Я́НЮВАТИ (смаженням надавати золотистого кольору); ПРИСМА́ЖУВАТИ розм., ПРИШКВА́РЮВАТИ розм. (трохи). — Док.: підсма́жити, піджа́рити, підгніти́ти, підрум'я́нити, присма́жити, пришква́рити. Лижники підсмажували на вогні сало (О. Донченко); У закусочній уранці Він кричав офіціантці: — Гусака мені піджар! (С. Олійник); А в нашої печі Золотії плечі, А срібнії крила, Щоб коровай гнітила (пісня); Коровай місять (свашки), ліплять, саджають, підгнічують у печі (І. Франко); В печі горить, молодиця щось присмажує (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнітити — гніти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гнітити — (сир) давити; П. (серце, душу) лягати каменем <�тягарем> на що, лежати каменем на чому; (тіло) ГНОБИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. гнітити — [гн'ітитие] гн'ічу, гн'ітиеш; нак. гн'іти, гн'іт'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. гнітити — гнічу, гнітиш, недок., перех. 1》 Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. 2》 перен. Спричинятися до пригніченого стану; викликати тяжке та болісне почуття. 3》 перен. Піддавати гніту, утиску; гнобити, пригноблювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гнітити — 1. гнобити, погнобити, зігноблювати, зігнобити, позігноблювати, погноблювати, погнобити, угноблювати, угнобити, повгноблювати, тиснути, затискувати, затиснути, позатискувати, натискувати, потискувати, потиснути, притискувати, притиснути, попритискати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. гнітити — ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок. 1. що. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому (К. Словник української мови у 20 томах
  7. гнітити — див. давити; кривдити; підкорювати Словник синонімів Вусика
  8. гнітити — гніти́ти се́рце (ду́шу). Виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття. Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця (П. Грабовський). Фразеологічний словник української мови
  9. гнітити — Гніти́ти, гнічу́, гні́тиш і гне́сти́, гнету́, гнете́ш; гніти́в, -ти́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гнітити — ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок., перех. 1. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. — Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах
  11. гнітити — Гнітити, -чу, -тиш гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. І. 466. 2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи. Чуб. II. 29. Словник української мови Грінченка