гнітити

Гнітити, -чу, -тиш

гл.

1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. І. 466.

2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи. Чуб. II. 29.

3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві. Стор.

4) гнітити хліб. Подрумянивать. Чуб. І. 123. (Чтобы хліб гнітити, беруть немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку).

5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами. Чуб. II. 263.

6) гнітити на серці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу. Кобел. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнітити — 1. гнобити, погнобити, зігноблювати, зігнобити, позігноблювати, погноблювати, погнобити, угноблювати, угнобити, повгноблювати, тиснути, затискувати, затиснути, позатискувати, натискувати, потискувати, потиснути, притискувати, притиснути, попритискати... Словник чужослів Павло Штепа
  2. гнітити — ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок. 1. що. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому (К. Словник української мови у 20 томах
  3. гнітити — Гніти́ти, гнічу́, гні́тиш і гне́сти́, гнету́, гнете́ш; гніти́в, -ти́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гнітити — ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок., перех. 1. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. — Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах
  5. гнітити — (сир) давити; П. (серце, душу) лягати каменем <�тягарем> на що, лежати каменем на чому; (тіло) ГНОБИТИ. Словник синонімів Караванського
  6. гнітити — гнічу, гнітиш, недок., перех. 1》 Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. 2》 перен. Спричинятися до пригніченого стану; викликати тяжке та болісне почуття. 3》 перен. Піддавати гніту, утиску; гнобити, пригноблювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. гнітити — гніти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. гнітити — [гн'ітитие] гн'ічу, гн'ітиеш; нак. гн'іти, гн'іт'іт' Орфоепічний словник української мови
  9. гнітити — див. давити; кривдити; підкорювати Словник синонімів Вусика
  10. гнітити — гніти́ти се́рце (ду́шу). Виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття. Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця (П. Грабовський). Фразеологічний словник української мови
  11. гнітити — ВА́ЖКО кому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬ кого. Так якось тяжко та важко. Словник синонімів української мови