головатий

ГОЛОВА́НЬ розм. (людина або тварина з дуже великою головою), ГОЛОВА́Ч розм., ГОЛОВКО́ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм. В камеру заглянув одноокий головань (Ю. Збанацький); Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Марко Вовчок); — Та єхида-лисиця, ти кажеш, та буде тебе до смерті годувати, а той головко скоріше з хати вижене (Панас Мирний).

РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст.; МУ́ДРИЙ (який має глибокий розум і великий життєвий досвід); МИ́СЛЯЧИЙ (який глибоко й самостійно мислить); ПРЕМУ́ДРИЙ уроч., заст. Порадившись з губернським інспектором землеробства Марфіним, людиною розумною й благородною, він звернувся до міністерства про допомогу (О. Довженко); Мабуть, недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить (Я. Стецюк); — Давид — начальник цеху? Звісно... він хлопець толковий, з вогником (О. Копиленко); — Гізель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловік, як колись був Могила (П. Куліш); Тепер вона (Ольга Миколаївна) зовсім одвернулася від батька, а йому, мабуть, потрібна її допомога, вона ж, казали, "головаста жінка" (П. Автомонов); Хлопець удався мізкуватий, поштивий і нівроку йому, — не бридкий (Ю. Яновський); Діяв там (у Москві) однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського — кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Веселий, ручий молодик, Письменний; сміливий, балакливий, Обличчям повний та змазливий, І толковитий, як старий (М. Макаровський); — Це — твір художника мислячого, спостережливого, справді закоханого у природу (М. Слабошпицький); (Гаврило:) Та ти (Надежда) вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра (М. Кропивницький). — Пор. кмітли́вий.