1. Словник синонімів української мови

гомоніти

РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. (голосно); ЩЕБЕТА́ТИ розм. (перев. про жінок і дітей — швидко й жваво). — Док.: порозмовля́ти, поговори́ти, побала́кати, побесі́дувати, погу́то́рити, погомоні́ти. Довго вони ще розмовляли, довго прощались і плакали (П. Куліш); Вони ще довгенько говорили (О. Кундзич); Кайдаш встав і почав балакати з чумаком (І. Нечуй-Левицький); Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); По вечері вони з Андрієм довго гуторили (М. Олійник); Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих (Панас Мирний); Стоять вони на цвинтарі, гомонять... (Панас Мирний); До присмерку галакали і плювалися заробітчани біля економії (М. Стельмах); Ще веселіше почали тоді гомоніти. Леся щебетала, як ластівочка (П. Куліш). — Пор. базі́кати.

I. ШУМІ́ТИ (видавати, утворювати шум), ШУМУВА́ТИ рідше, ГОМОНІ́ТИ, РОКОТА́ТИ. Це була звичайна липа. Старезна, дуплиста й порохнява липа. І це вона заставила зеленою короною небо й шуміла (І. Багряний); Ішов міський вечір: фаркали ліхтарі, шумувало на тротуарах (М. Хвильовий); Тиша. Тільки чути, як десь за стіною схлипує піаніно, а за вікном гомонить місто (Ю. Мушкетик); Поліський ліс, як спів Бояна, Рокоче гнівно, войовниче (В. Мордань). — Пор. I. 1. шум.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гомоніти — гомоні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гомоніти — Говорити <�розмовляти> тихцем; (з нст. сл. що) розповідати, подейкувати; (- хвилі) шуміти; (- голоси) не замовкати. Словник синонімів Караванського
  3. гомоніти — [гомоун’ітие] -н'у, -мониш, -мониемо, -мониете; нак. -мони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. гомоніти — -ню, -ниш, недок. 1》 Розмовляти тихо, приглушено. 2》 перен. Видавати безладні звуки; шуміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гомоніти — ГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Розмовляти тихо, приглушено. Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після того мовчали (Марко Вовчок); Діди, запаливши люльки, сиділи .. і гомоніли собі коло вогню (І. Багряний); В кімнаті моїй тихо. Словник української мови у 20 томах
  6. гомоніти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  7. гомоніти — ГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Розмовляти тихо, приглушено. Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після того мовчали (Вовчок, І, 1955, 119); В кімнаті моїй тихо. За причиненими дверима ще й досі гомонять старі (Кол., На фронті.. Словник української мови в 11 томах
  8. гомоніти — Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. Словник української мови Грінченка