гострозубий

ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Він був нині дуже веселий, говіркий і дотепний, сипав жартами і забавляв, видно, ціле товариство (І. Франко); Сиділа (наречена) мовчки і навіть намагалася не сміятись, коли вся молодь аж хиталася від реготу при якомусь особливо дотепному і гострому жарті (З. Тулуб); Гострозубий Мар'ян відлякував отців від порога своїми цинічними дотепами (С. Тудор); Корчмарем мостищенським Воєвода настановив Штима, чоловіка гострого на язик і в доброму здоров'ї (П. Загребельний); — Чудово сказано! Знаменито! Я зовсім не знала, що ви такий гостроязикий (С. Добровольський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гострозубий — гострозу́бий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гострозубий — -а, -е, розм. 1》 З гострими зубами або гострим зуб'ям. 2》 перен. Дотепний, уїдливий (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гострозубий — ГОСТРОЗУ́БИЙ, а, е, розм. 1. З гострими зубами або гострим зуб'ям. Може, там заліз під стіл гострозубий крокодил? (Н. Забіла); За плугами по землі проїхала гострозуба борона, розбиваючи грудки (О. Іваненко). 2. перен. Дотепний, уїдливий (про людину). Словник української мови у 20 томах
  4. гострозубий — див. гострий Словник синонімів Вусика
  5. гострозубий — ГОСТРОЗУ́БИЙ, а, е, розм. 1. З гострими зубами або гострим зуб’ям. Може, там заліз під стіл гострозубий крокодил? (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 69); За плугами по землі проїхала гострозуба борона, розбиваючи грудки (Ів., Вел очі, 1956, 104). 2. перен. Словник української мови в 11 томах