1. Словник української мови в 11 томах

гострозубий

ГОСТРОЗУ́БИЙ, а, е, розм.

1. З гострими зубами або гострим зуб’ям.

Може, там заліз під стіл гострозубий крокодил? (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 69);

За плугами по землі проїхала гострозуба борона, розбиваючи грудки (Ів., Вел очі, 1956, 104).

2. перен. Дотепний, уїдливий (про людину).

Гострозубий Мар’ян відлякував отців від порога своїми цинічними дотепами (Тудор, Вибр., 1949, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гострозубий — гострозу́бий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гострозубий — -а, -е, розм. 1》 З гострими зубами або гострим зуб'ям. 2》 перен. Дотепний, уїдливий (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гострозубий — ГОСТРОЗУ́БИЙ, а, е, розм. 1. З гострими зубами або гострим зуб'ям. Може, там заліз під стіл гострозубий крокодил? (Н. Забіла); За плугами по землі проїхала гострозуба борона, розбиваючи грудки (О. Іваненко). 2. перен. Дотепний, уїдливий (про людину). Словник української мови у 20 томах
  4. гострозубий — див. гострий Словник синонімів Вусика
  5. гострозубий — ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Словник синонімів української мови