гребло
СКРЕБНИ́ЦЯ (ШКРЕБНИ́ЦЯ) (металева щітка для чищення коней), СКРЕБЛО́, ШКРЕБО́К, ГРЕБЛИ́ЦЯ діал., ГРЕ́БЛО́ діал., ЗГРЕ́БЛО діал. Омелян Кирилович показав, як треба чистити лошат, і потім дав кожному школяреві по скребниці (І. Багмут); Батько його.. робив у радгоспній майстерні шкребниці та залізні щітки для ферм (О. Гончар); Хлопчики старанно чистили партизанських коней.. — Ось сам би взяв скребло та й пройшовся б разок (Ю. Збанацький); Давайте перше згребла покупуємо (В. Кучер).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гребло — гре́бло́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири гре́бла́ діал. Орфографічний словник української мови
- гребло — гребла, с., діал. Скребло, скребниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гребло — ГРЕ́БЛО́, гре́бла́, с., діал. Скребло, скребниця. Вона греблом чистила коня, витирала щіткою (Чорн., Потік.., 1956, 296). Словник української мови в 11 томах
- гребло — Гребло, -ла с. 1) = греблиця. Вх. Зн. 12. 2) Орудіе на подобіе грабель (вмѣсто зубцевъ дощечка шириною въ вершокъ), употребляемое для сгребанія соли въ лиманахъ. Черном. Словник української мови Грінченка