грюкнути

БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. (глухо); ГРИ́МНУТИ, ГРЮ́КНУТИ, А́ХНУТИ розм., ГУ́КНУ́ТИ розм., ГУ́РКНУТИ розм., У́ХНУТИ розм., ГРЯ́КНУТИ розм., ГРИМОНУ́ТИ підсил. розм., ГРЮКОНУ́ТИ підсил. розм., ГУКОНУ́ТИ підсил. розм., ДВИ́ГНУТИ (ДВИ́НУТИ) розм. рідше, ДВИГОНУ́ТИ підсил. розм. (гулко); ТАРА́ХНУТИ (ТРА́ХНУТИ), ТОРО́ХНУТИ розм. (розкотисто). — Недок.: ба́хати, ба́хкати, га́хкати, баба́хати, баба́хкати, бу́хати, бу́хкати, бухкоті́ти підсил. гу́пати, гупоті́ти підсил. гу́хати, гу́хкати, гри́мати, грю́кати, а́хати, а́хкати, гу́кати, гу́ркати, у́хати, у́хкати, гря́кати, тара́хкати (тра́хкати), торо́хати, торо́хкати. Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Над нашою землянкою з сухим тріском розірвався шрапнельний снаряд, потім зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Раптом у сусідньому дворі з лунким виляском бабахнув міномет і вже не переставав стріляти до самого ранку (І. Багмут); Глухо бухнули гранати, Задрижали береги (П. Воронько); Здалеку заторохтіли гвинтівки й кулемет, гупнула важка гармата (Ю. Яновський); Гримнув вистріл і покотився стоногою луною по всіх верхах! (Г. Хоткевич); Ахнула ніч гранатним вибухом і знову зціпила свої чорні вуста (І. Цюпа); Вдарить вал і гукне, мов з гармати, Скрізь по березі гук залунає (Леся Українка); Три глухих вибухи один за одним ухнули під землею (О. Донченко); Як грюконе з шести гармат вибух (М. Старицький); Ось блиснула блискавиця, гуконула гаківниця, полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); Гучно торохнули постріли, сповнюючи тривогою сонне дворище (Я. Качура). — Пор. 1. гримі́ти, 1. гуркота́ти.

ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм., ГРЯ́КАТИ розм.; ТОРОХТІ́ТИ, ТАРА́ХКАТИ розм., ТАРАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ТРА́ХКАТИ розм., ТУРКОТА́ТИ, ТУРКОТІ́ТИ розм. (розкотисто); СТУГОНІ́ТИ, РОКОТА́ТИ, РОКОТІ́ТИ розм. (одноманітно, притишено); ВИГРИМЛЯ́ТИ розм. (з інтервалами). — Док.: гри́мнути, гримону́ти, гу́ркнути, грю́кнути, грюкону́ти підсил. гря́кнути, торо́хнути, тара́хнути, тра́хнути. Гримів, торохтів грім (Г. Квітка-Основ'яненко); (Петро Чалий:) Грім гримотить, дощ шумить (М. Костомаров); Далеко десь, неначе під землею, Грім гуркотав (І. Франко); Грім гуркотів безперестанку (І. Нечуй-Левицький); А другий грім — другим ще далі гримкоче (П. Тичина); Громом за горою гуркає пітьма (С. Голованівський); Грім гурчав, аж брязкотіли шиби (Панас Мирний); Грюкоче десь ще грім, А вже сонце мир весь буде Пишним сяєвом своїм (І. Манжура); Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка (В. Сосюра); Шугали блискавки і грякали громи (С. Чорнобривець); Хмара насунула ближче, в хаті стемніло, десь тарахнув грім (Л. Яновська); От блискавка блисне і грім як не трахне! (І. Франко); Десь вдалині глухо туркоче, вигримля грім, спалахнуть блискавиці (К. Гордієнко); Десь в тій стороні, де Дніпро, стугонить грім (І. Цюпа); Грім так і рокотить, а блискавка аж очі палить (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 1. ба́хнути.

ГУРКОТА́ТИ (створювати гуркіт), ГУРКОТІ́ТИ, ГРИМІ́ТИ, ГРИ́МАТИ, ГРИМОТА́ТИ, ГРИМОТІ́ТИ, ГРЮ́КАТИ, ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил. розм., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́КАТИ розм., ГОРГОТА́ТИ розм., ГОРГОТІ́ТИ розм., ГРЯ́КАТИ розм.; РОКОТА́ТИ, РОКОТІ́ТИ (монотонно); ВИГРИМЛЯ́ТИ розм., ВИГРИ́МУВАТИ розм. (з інтервалами). — Док.: гу́ркнути, гри́мнути, гримону́ти, грю́кнути, грюкону́ти, гу́кну́ти, гря́кнути, гря́нути. Ритмічно, невтомно гуркоче конвеєр, і здається, що мчить на всіх парах казковий підземний поїзд (О. Донченко); Гриміли на вулиці мотори, скреготало залізо гусениць (П. Загребельний); Гармати гримають над морем (І. Гончаренко); Поїзд стогне в дорозі, гримоче за соту верству (Я. Шпорта); На широкій вулиці все кудись поспішають візники, грюкають далекі трамваї (Г. Епік); Гармати гуркали від краю до краю, і чим далі в поле, то їхні залпи зливались в єдиний потужно-тремтливий гул (О. Гончар); Тонко, по-комариному гуде електромотор, гурчить лебідка зубчатками (І. Волошин); Млин мій ходором іде І грюкоче, і гуде (Я. Щоголів); Гукають паровози за гаєм голубим (В. Сосюра); У млині якось змовкли всі. Лише ґорґотів камінь (А. Головко); Один за одним стали грякати в порту важкі снаряди (О. Гончар); Грянув барабан, мов о стінку горохом сипнув (І. Франко); Розтинаючи землю плугами, напружено рокочуть трактори (І. Волошин). — Пор. 1. ба́хнути, 1. гуді́ти, 1. сту́кати, 1. торохті́ти.

СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.; ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИ розм., БУБОНІ́ТИ розм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ підсил. розм., ТОКОТА́ТИ (ТОКОТІ́ТИ) діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ розм., БА́ХКАТИ розм., БА́ХАТИ рідше, БАБА́ХКАТИ розм., БАБА́ХАТИ рідше, ГА́ХКАТИ розм., ГАМСЕЛИ́ТИ фам., ТРА́ХКАТИ розм., ТРАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ТАРА́ХКАТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ (ТАРАХКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТОРО́ХКАТИ розм., ТОРОХКОТА́ТИ (ТОРОХКОТІ́ТИ) підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИ розм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). — Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався (єпископ) перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; — Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); — Ти пустопорожній фантазер! — рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). — Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.

СТУ́КАТИ (ударяючи в двері, вікно, давати знати про свій прихід, проситися зайти), СТУ́КАТИСЯ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил.; БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ розм., ТУРГОТІ́ТИ розм. (стукати часто). — Док.: посту́кати, сту́кнути, посту́катися, грю́кнути, гу́пнути. Прийшли в село вночі. Стукаємо в палац Любомирського — нас не пускають (І. Нечуй-Левицький); Отець Миколай.. завзято котиться до хати, не стукаючись, рве на себе двері (М. Стельмах); Хтось щосили почав грюкати внизу в двері (О. Донченко); Сьогодні він спинявся біля кожного двору, гупав кийком у ворота (І. Багмут); Може, справді хто під вікном ходить, немов у шибку барабанить? (І. Цюпа); У хвіртку, закладену на засув, тарабанить хтось з вулиці (Ю. Смолич); Раз уночі чує він — хтось турготить у віконце (О. Стороженко).

УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) (про дзвін, вогнепальну зброю тощо — видати сильний уривчастий звук), СТУ́КНУТИ, ГРЮ́КНУТИ, ГРЯ́КНУТИ розм.; ГРЯ́НУТИ, ТАРА́ХНУТИ розм., ТРА́ХНУТИ розм., ТОРО́ХНУТИ (перев. про грім); БА́ХНУТИ, БАБА́ХНУТИ розм., ГА́ХНУТИ розм., ГРЮКОНУ́ТИ розм. (про постріл тощо); ЛЯ́СНУТИ, ЛУ́СНУТИ (про ляскучий звук); ЦЮ́КНУТИ, ДВИГНУТИ розм. — Недок.: сту́кати, грю́кати, гря́кати, тара́хкати, тра́хкати, торо́хкати, ба́хкати, га́хкати, бу́хати, га́хати, ля́скати, лу́скати, цю́кати, дви́гати. На дзвіниці святого Петра ударили дзвони (Н. Рибак); Враз вдарив гомін, крик... (М. Коцюбинський); Стукнули шаблі, викрешуючи першу іскру смертельного бою (П. Кочура); В Хомашиному дворі грюкнули засуви (С. Чорнобривець); Грім не гряне — ледачий не встане (прислів'я); Зненацька.. тарахнув страшний вибух (У. Самчук); Двері за спиною трахнули так, ніби Антонові відсікли ноги (Є. Куртяк); Блиснула блискавка, і слідом за нею торохнув грім з такою силою, ніби хотів розтрощити землю (С. Добровольський); Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Оглушливо бабахнув постріл (Ю. Мушкетик); Зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Як грім грюконе, схопиться, перехрестить себе (Панас Мирний); Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звівся і дзвінко ляснув у повітрі (Д. Ткач); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (О. Гончар); Цюкнула нова сокира, Раптом серед поля Затряслася, застогнала Молода тополя (С. Руданський); Двигнув грім, покотивши по небесному камінню торохтючу хуру (Є. Гуцало).