грязь
БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. П'яні люди, запах порозливаної горівки, натоптаного на підлозі бруду, погані слова, чад — все те дисгармоніювало з її сердечною тугою (Г. Хоткевич); В хатах тісно, ..грязь, дихати нічим, нездорово (М. Коцюбинський); — Боже мій! яка нечистота! який хаос в тій світлиці! Не метено, не прибрано; все порозкидане (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. не́чисть.
ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо). Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь (прислів'я); — Ой дочко! І чого тобі було лізти в ту грязюку та ще й босоніж..? (І. Нечуй-Левицький); Рвонули коні! Каміння, болото сипнули з-під копит (Г. Хоткевич); Брели по коліна солдати в багні, Волами вивозили танки й гармати... (І. Нехода); Із станції тягачами по багнищі тягнуть (фураж) (О. Гончар); Весняна вода розмила шляхи, видовбала рови і ями, перетворила дорогу на суцільне багновище (М. Чабанівський); — Ми подібні будем до свиней, которі, вилізши з багнюки, знову в той самий кал ідуть (О. Ільченко); І трупи, й колеса, і люшні з возів Летять у рідку багновицю (М. Старицький); Шість бульдозерів.. витягали екскаватор з баговиння (П. Інгульський); Надвір вийдеш — дощ та твань, та туман непроглядний (Панас Мирний); Сорочина вся в тванюці масній (П. Козланюк); Під стріхами щебечуть ластівки, Будуючи хоромки із калюки (І. Вирган); За кілька хвилин земля під ногами вже перетворилася в буре місиво (Н. Рибак).
Значення в інших словниках
- грязь — грязь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- грязь — ГРЯЗЬ – БРУД Грязь, -і, ор. -ззю. 1. Розм’якла від води земля, ґрунт. Соломія вернулась у хату і мусила одмивати грязь з ніг в ночвах (Ї.Нечуй-Левицький); Сніг, що випав тільки вчора, глибокий та густий, був тут розтоптаний в жовту грязь і багнюку (Ю. Літературне слововживання
- грязь — -і, ж. 1》 тільки одн. Розм'якла від води земля, ґрунт. 2》 тільки одн. Бруд, порох у приміщенні, на одежі і т. ін. 3》 тільки мн. Намул морів або озер, що використовується як лікувальний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грязь — Бруд, бруднота, брудота, болото, багно, багнище, гійво, драгва, каламуть, кал, калюка, кальність, райно, твань, тванюка, (поту) леп Словник чужослів Павло Штепа
- грязь — I (на дорозі), багно, багнисько, багнище, багнюка, болото, грязило, грязище, грязюка, калюка, квашня, моква, мокравина, мокреча, мокрина, мокрінь, мокровиця, мокрота, мокряччя, перезволога, рлозквась, розталь, сльота, тванюка, твань, хляпавка... Словник синонімів Вусика
- грязь — ки́дати / ки́нути боло́том (боло́то, гря́ззю і т. ін.) у кого—що, на кого—що. Ганьбити,гудити, гостро картати кого-, що-небудь. (Горнов (до Воронова):) Ви кидаєте болотом у моє чесне діло (М. Кропивницький); — Батьку, оцей недоносок гряззю кидає на героя. Фразеологічний словник української мови
- грязь — Грязь, -зі, -зі, гря́ззю, у грязі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грязь — ГРЯЗЬ, і, ж. 1. тільки одн. Розм’якла від води земля, грунт. — Ось тобі! — крикнула Мотря і почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- грязь — Грязь, -зі ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном. № 13612. Словник української мови Грінченка