1. Літературне слововживання

грязь

ГРЯЗЬ – БРУД

Грязь, -і, ор. -ззю. 1. Розм’якла від води земля, ґрунт. Соломія вернулась у хату і мусила одмивати грязь з ніг в ночвах (Ї.Нечуй-Левицький); Сніг, що випав тільки вчора, глибокий та густий, був тут розтоптаний в жовту грязь і багнюку (Ю.Смолич). 2. Бруд у приміщенні, на одязі, тілі тощо. На долу грязь, якийсь барліг, тріски, шматки дерева (І.Нечуй-Левицький); – У хатах тісно.., грязь, дихати нічим (М.Коцюбинський); Грязь великого нечистого хазяйства, стайні, корівника і свинарника лягла на її біляве обличчя, тільки не торкнулася по-дитячому чистих і скорботно-терплячих очей (М.Стельмах). 3. переважно у мн. Намул морів, озер, що використовується як лікувальний засіб. Грязі бердянського лиману – особливий дар природи. Вони містять у собі дуже цінні лікувальні речовини (з газети); Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір я посіріло (Є.Гребінка).

Бруд, -у. 1. Те, що робить що-не-будь нечистим (грязь, болото, сміття, різні покидьки). Перед бюрком стояли два крісла дубові, також темні від бруду (Лесь Мартович); Великі, замазані брудом вікна дивилися по-мертвецьки на широке подвір’я (Н.Кобринська); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали дух (З.Тулуб). 2. перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки, наклеп тощо. У вас в думках немає бруду (М.Старицький); Наче в тумані якім ходила вона ввесь час, коли вислухувала той бруд, що матуся "гарного сина " виливала на її голову (Г.Хоткевич).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грязь — грязь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. грязь — -і, ж. 1》 тільки одн. Розм'якла від води земля, ґрунт. 2》 тільки одн. Бруд, порох у приміщенні, на одежі і т. ін. 3》 тільки мн. Намул морів або озер, що використовується як лікувальний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грязь — Бруд, бруднота, брудота, болото, багно, багнище, гійво, драгва, каламуть, кал, калюка, кальність, райно, твань, тванюка, (поту) леп Словник чужослів Павло Штепа
  4. грязь — I (на дорозі), багно, багнисько, багнище, багнюка, болото, грязило, грязище, грязюка, калюка, квашня, моква, мокравина, мокреча, мокрина, мокрінь, мокровиця, мокрота, мокряччя, перезволога, рлозквась, розталь, сльота, тванюка, твань, хляпавка... Словник синонімів Вусика
  5. грязь — ки́дати / ки́нути боло́том (боло́то, гря́ззю і т. ін.) у кого—що, на кого—що. Ганьбити,гудити, гостро картати кого-, що-небудь. (Горнов (до Воронова):) Ви кидаєте болотом у моє чесне діло (М. Кропивницький); — Батьку, оцей недоносок гряззю кидає на героя. Фразеологічний словник української мови
  6. грязь — БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. Словник синонімів української мови
  7. грязь — Грязь, -зі, -зі, гря́ззю, у грязі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. грязь — ГРЯЗЬ, і, ж. 1. тільки одн. Розм’якла від води земля, грунт. — Ось тобі! — крикнула Мотря і почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. грязь — Грязь, -зі ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном. № 13612. Словник української мови Грінченка