грязь

ГРЯЗЬ, і, ж.

1. тільки одн. Розм’якла від води земля, грунт.

— Ось тобі! — крикнула Мотря і почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату (Н.-Лев., II, 1956, 359);

Спітнілі, заляпані гряззю і з пудами грязюки на чоботях важко ступають бійці поряд своїх гармат (Головко, І, 1957, 281).

∆ Дефекаці́йна грязь — відходи цукробурякового виробництва, признач. для вапнування кислих грунтів.

Широко використовуємо ми й таке високоефективне добриво, як дефекаційна грязь (Наука… 6, 1956, 27).

◊ Витяга́ти (ви́тягти) з грязі́ кого — допомагати кому-небудь позбутися принизливого становища, злиднів і т. ін.

— Я, дурна, жалувала, що нею всі нехтували, — так їй і треба було, пройдисвітці! Я ж її за вуха з грязі витягла, в люди вивела!.. (Л. Укр., III, 1952, 540);

Зато́птувати (затопта́ти) в грязь див. зато́птувати.

2. тільки одн. Бруд, порох у приміщенні, на одежі і т. ін.

Кругом хат скрізь смітник, скрізь грязь, купки гною (Н.-Лев., І, 1956, 50);

В хатах тісно, .. грязь, дихати нічим, нездорово (Коцюб., 1, 1955, 298).

3. тільки мн. Намул морів або озер, що використовується як лікувальний засіб.

Лікувальні грязі на лиманах і море дали змогу зробити Одесу одним із курортних центрів (Кучер, Чорноморці, 1956, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грязь — грязь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. грязь — ГРЯЗЬ – БРУД Грязь, -і, ор. -ззю. 1. Розм’якла від води земля, ґрунт. Соломія вернулась у хату і мусила одмивати грязь з ніг в ночвах (Ї.Нечуй-Левицький); Сніг, що випав тільки вчора, глибокий та густий, був тут розтоптаний в жовту грязь і багнюку (Ю. Літературне слововживання
  3. грязь — -і, ж. 1》 тільки одн. Розм'якла від води земля, ґрунт. 2》 тільки одн. Бруд, порох у приміщенні, на одежі і т. ін. 3》 тільки мн. Намул морів або озер, що використовується як лікувальний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грязь — Бруд, бруднота, брудота, болото, багно, багнище, гійво, драгва, каламуть, кал, калюка, кальність, райно, твань, тванюка, (поту) леп Словник чужослів Павло Штепа
  5. грязь — I (на дорозі), багно, багнисько, багнище, багнюка, болото, грязило, грязище, грязюка, калюка, квашня, моква, мокравина, мокреча, мокрина, мокрінь, мокровиця, мокрота, мокряччя, перезволога, рлозквась, розталь, сльота, тванюка, твань, хляпавка... Словник синонімів Вусика
  6. грязь — ки́дати / ки́нути боло́том (боло́то, гря́ззю і т. ін.) у кого—що, на кого—що. Ганьбити,гудити, гостро картати кого-, що-небудь. (Горнов (до Воронова):) Ви кидаєте болотом у моє чесне діло (М. Кропивницький); — Батьку, оцей недоносок гряззю кидає на героя. Фразеологічний словник української мови
  7. грязь — БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. Словник синонімів української мови
  8. грязь — Грязь, -зі, -зі, гря́ззю, у грязі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. грязь — Грязь, -зі ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном. № 13612. Словник української мови Грінченка