губерня
ГУБЕ́РНІЯ іст. (адміністративно-територіальна одиниця), ГУБЕРНА́ТОРСТВО, ГУБЕ́РНЯ розм. Родом ми із Рязанської губернії. І тепер іще родичі живуть там (А. Головко); — Віднині я видаю таке право: всі губернаторства касуються, і ви всі маєте бути при мені (І. Франко); — О сором! сором! на все місто, на весь повіт, на всю губерню! (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- губерня — губе́рня іменник жіночого роду губернія арх., розм. Орфографічний словник української мови
- губерня — -і, ж., розм. Те саме, що губернія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- губерня — Губе́рня, -ні, -нею; -бе́рні, -бе́рень і рідше губе́рнія, -нії, -нією; -бе́рнії, -бе́рній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- губерня — ГУБЕ́РНЯ, і, ж., розм. Те саме, що губе́рнія. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч, хто в город на службу подався, хто в губерню та столицю на веселе життя поїхав (Мирний, IV, 1955, 240). Словник української мови в 11 томах
- губерня — Губерня, -ні ж. 1) Губернія. Чуб. V. 978. 2) Губернскій городъ. Сяя дорога до Київа губерні. Чуб. V. 980. Словник української мови Грінченка