гуманіст
ЛЮДИНОЛЮ́Б книжн. (той, хто любить людей, готовий допомагати їм), ЛЮДИНОЛЮ́БЕЦЬ книжн., ГУМАНІ́СТ. — Ви людинолюб, Сергію, — сказав Михайло Петрович. — Ця любов і веде вас усюди (М. Олійник); В перекладацькій скарбниці Максима Рильського є і "Мізантроп". Дивна річ: йому, пристрасному і послідовному людинолюбцеві, випало перекласти комедію Мольєра, героя якого вважають людиноненависником (Ю. Мартич); Шота Руставелі в творі "Витязь у тигровій шкурі" виступає великим гуманістом із світовими загальнолюдськими ідеями (О. Корнійчук).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуманіст — гумані́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гуманіст — [гуман’іст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
- гуманіст — -а, ч. Людина, пройнята ідеями гуманізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуманіст — Людолюб, див. чоловіколюбець Словник чужослів Павло Штепа
- гуманіст — гумані́ст прихильник гуманізму. Словник іншомовних слів Мельничука
- гуманіст — Гумані́ст, -та; -ні́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гуманіст — ГУМАНІ́СТ, а, ч. Людина, пройнята ідеями гуманізму. Великий гуманіст, співець братерства і солідарності — таким входить нині Шевченко в почуття і свідомість сучасного людства (Літ. газ., 23.У 1961, 2). Словник української мови в 11 томах