гуртовий

О́ПТОВИЙ (пов'язаний з торгівлею оптом), ГУРТОВИ́Й. Оптовий ярмарок; Він думав про гуртову торгівлю сіллю (І. Франко).

СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І. Муратов); Колективне господарство; — Спершу всі ці рибалки ділились на невеличкі гурти; кожен гурт мав свій громадський невід (Панас Мирний); Роботи бо чимало Узавтра: лаштуватись до весни Заздалегідь, як хазяям годиться великого хазяйства гуртового (М. Рильський); У загальному, тісно набитому пасажирському вагоні стояв гомін (В. Кучер).

СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і т. ін.); ОБ'Є́ДНАНИЙ (який є наслідком згуртування, єднання); ЗАГА́ЛЬНИЙ (у якому беруть участь усі присутні); ПЛЕНА́РНИЙ (за участю всіх, хто є на конференції, з'їзді тощо). (Парвус:) Я дбав за спільну справу (Леся Українка); Поряд з відомими .. народними творцями ми бачимо й незчисленні приклади колективної творчості (М. Рильський); Є лиш гордість і горіння, сукупна праця і хвала (П. Тичина); Темний ліс дубовий. Далеко чуть пісню гуртову (І. Карпенко-Карий); Сумісне життя; Як дотикаються холодних рук моїх Недбало й сміливо вродливиць городських Віддавна нетремтячі руки, — В кружінні зграйному на око я тону, А сам викохую я мрію осяйну (М. Зеров); Потім ішли групові фотографії заводських ополченців (В. Кучер); Колегіальне рішення; Об'єднані зусилля всіх сил, що борються за мир; Зараз вийшов Балабуха, й розмова стала загальною (І. Нечуй-Левицький); Пленарне засідання.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуртовий — гуртови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гуртовий — Спільний, колективний; І ціну) не роздрібний, бар. оптовий. Словник синонімів Караванського
  3. гуртовий — -а, -е. 1》 Прикм. до гурт I. 2》 Належний усім, багатьом; спільний. || Який здійснюється, виконується гуртом. 3》 Якого купують або продають у великій кількості; оптовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гуртовий — ГУРТОВИ́Й², а́, е́. Стос. до купівлі й продажу товарів великими партіями; оптовий. П'ять магазинів, гуртовий склад – і скрізь повно купця (І. Карпенко-Карий); Він думав про гуртову торгівлю сіллю (І. Словник української мови у 20 томах
  5. гуртовий — див. спільний Словник синонімів Вусика
  6. гуртовий — Гуртови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гуртовий — ГУРТОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до гурт¹. 2. Належний усім, багатьом; спільний. — Все, все! — одказали вони. —У нас нема нічого, що було б моє або твоє, а всіх разом, гуртове (Мирний, IV, 1955, 328); Сінокіс у нас був гуртовий (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах
  8. гуртовий — Гуртовий, -а, -е 1) Совмѣстный, общій, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з'їжа. Ном. № 10733. 2) Оптовый. Гуртовий продаж. 3) Незаконнорожденный (въ насмѣшку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти. Словник української мови Грінченка