1. Словник української мови Грінченка

гуртовий

Гуртовий, -а, -е

1) Совмѣстный, общій, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з'їжа. Ном. № 10733.

2) Оптовый. Гуртовий продаж.

3) Незаконнорожденный (въ насмѣшку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуртовий — гуртови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гуртовий — Спільний, колективний; І ціну) не роздрібний, бар. оптовий. Словник синонімів Караванського
  3. гуртовий — -а, -е. 1》 Прикм. до гурт I. 2》 Належний усім, багатьом; спільний. || Який здійснюється, виконується гуртом. 3》 Якого купують або продають у великій кількості; оптовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гуртовий — ГУРТОВИ́Й², а́, е́. Стос. до купівлі й продажу товарів великими партіями; оптовий. П'ять магазинів, гуртовий склад – і скрізь повно купця (І. Карпенко-Карий); Він думав про гуртову торгівлю сіллю (І. Словник української мови у 20 томах
  5. гуртовий — див. спільний Словник синонімів Вусика
  6. гуртовий — О́ПТОВИЙ (пов'язаний з торгівлею оптом), ГУРТОВИ́Й. Оптовий ярмарок; Він думав про гуртову торгівлю сіллю (І. Франко). СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Словник синонімів української мови
  7. гуртовий — Гуртови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гуртовий — ГУРТОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до гурт¹. 2. Належний усім, багатьом; спільний. — Все, все! — одказали вони. —У нас нема нічого, що було б моє або твоє, а всіх разом, гуртове (Мирний, IV, 1955, 328); Сінокіс у нас був гуртовий (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах