гучний

ГАЛАСЛИ́ВИЙ (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), ГАМІРЛИ́ВИЙ, ГАМІРНИ́Й, ГУЧНИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ГОМІНКИ́Й, БУЧНИ́Й, ГОЛОСНИ́Й, ШУМЛИ́ВИЙ, ГАЛАСУВА́ТИЙ розм. Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О. Копиленко); Верескливий дзвінок відчиняє пащі класів і випускає з них гамірливих та веселих дівчат (Ірина Вільде); Гамірливі вулиці; Гамірна метушня вулиць мене вражає (Т. Масенко); Росли вони собі та виростали, ходячи та бродячи по луці, дивлячись на гучне, бучне місто (Марко Вовчок); Місто росло гомінливе і галасливе, як і належить столиці (З. Тулуб); Гомінка ватага дітей перегородила нам дорогу (С. Журахович); Так сидів він і не вважав на голосну юрбу, що вулицею, мов поток, котилась (Леся Українка); Шумливий базар — місце спродажу рибалками здобичі моря й овочівниками плодів землі (Ю. Смолич).

ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.; ОГЛУ́ШЛИВИЙ, ОГЛУ́ШНИЙ (який спричиняє біль у вухах); ГРОМО́ХКИЙ (сильний і різкий); ЛУНКИ́Й, ЛУНА́СТИЙ рідше, ЛЯСКИ́Й рідше, ЛЯСКОТЛИ́ВИЙ рідше (з відгомоном); ЗАЛИ́ВЧАСТИЙ, РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, ЗАЛИ́ВИСТИЙ, ЗАЛИВНИ́Й, РОЗЛИВНИ́Й (з переливами); РОЗКО́ТИСТИЙ (з розкотами); РОЗГО́НИСТИЙ (який чути далеко). Колеса в млині крутилися, вода шуміла й розливала голосний гук по долині (І. Нечуй-Левицький); Від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми (М. Коцюбинський); Мабуть, таки любив ці моменти дід, коли в саму вже останню хвилину громовим голосом крикне: "Стій" (Г. Хоткевич); Незважаючи на свій громоподібний голос, професор справив на неї враження доброго й сердечного дідугана (Л. Дмитерко); Соломія.. враз залилася дзвінким сміхом (М. Коцюбинський); Бенедьо був на вид спокійний, говорив рівним, звучним голосом (І. Франко); - Панове-браття! — знов гаркнув могутній бас Кособудського, і його гримкий оклик змусив усіх обернутися (З. Тулуб); Там, у тій каплиці, примостилася полкова му-зика, і її зичний поклик та голосні заводи розходились по всьому садку (Панас Мирний); Ще не затихло збуджене шумовиння (оплесків), коли з радіоприймача продерся хльосткий голос коментатора (І. Волошин); Повітря прорізав оглушливий свисток (В. Собко); Перед світанком здригнулася земля від оглушних ударів грому (Н. Рибак); Громохкий шум води на хвилину оглушує хлопчика (О. Донченко); Повно, краплисто падає в свіжу післягрозову тишу лунке зозулине: ку-ку! (О. Гончар); І по льоду лунастий дзеньк соловейковим стогоном під чобітьми дитячими аж у вершину котиться... (І. Микитенко); Голос сильний, ляский, як лясне на вулиці — за два квартали чути (Я. Баш); Безперестану били гармати, ляскотливий гострий звук розривав мозок (П. Кочура); Здалеку долітає бадьорий і заливчастий гудок паровоза (Ю. Яновський); Він ще й досі.. чує сміх її сріблястий, розливчастий (О. Гончар); В кінці коридора заплакала дитина. Митько відразу ж подався на цей заливистий крик (І. Волошин); Щось булькнуло, приснуло... почулося заливне реготання (Панас Мирний); Враз почувся з гущини Розливний тенорок (М. Рильський); У залі знявся сміх, з якого виділявся розкотистий чоловічий голос (Ірина Вільде); Нараз Ігор заходиться нестримним розгонистим сміхом (О. Донченко). — Пор. 1. дзвінки́й.

ГОЛОСНИ́Й (який набув великого розголосу), ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й, ГАЛАСЛИ́ВИЙ, СЕНСАЦІ́ЙНИЙ (який викликає сенсацію); ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ (який дивує, приголомшує); ПІКА́НТНИЙ (який викликає нездоровий інтерес). Він мою справу вже добре знав, вона стала голосною (Уляна Кравченко); Ще мати Єльці розповідала про один гучний випадок, коли Ягор, спродавши якось у місті багатющий урожай полуниць і добре будучи під джмелем, на весь виторг найняв духовий оркестр (О. Гончар); Одного разу, після якоїсь гучної та бучної студентської історії, Якима.. випровадили з університету (І. Нечуй-Левицький); Кому було потрібно, щоб він став ще й перед судом у такій галасливій справі? (І. Ле); Ліну теж брала цікавість, кортіло торкнутися ближче цієї сенсаційної новини (О. Гончар); Приголомшлива чутка пішла серед гостей (О. Полторацький); По цілій Косівщині з уст в уста передавалася пікантна новинка о тім, як попадя криворівська цілувала привселюдно Марусяка на храму в Яворові (Г. Хоткевич).

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо — який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙ заст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙ книжн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙ заст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); — Ніч-зоря... як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув (Боженко), не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний (лист) трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). — Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.