1. Словник української мови в 11 томах

гучний

ГУЧНИ́Й, а́, е́.

1. Який дзвінко лунає, якого далеко чути; дзвінкий, голосний.

Від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми (Коцюб., І, 1955, 184);

Папань вийняв з-за пояса сокиру, і незабаром гучний стукіт луною покотився навколо (Донч., II, 1956, 8);

// Який утворює або здатний утворювати голосні, дзвінкі звуки.

Гей, ударю я в струни гучні, — Нехай звуки під небо летять! (Рильський, І, 1960, 99).

2. Те саме, що бучни́й.

Весілля було неначе вдовине, не гучне (Н.-Лев., II, 1956, 162);

Крім спогадів про гучні вечори і вечірніх краль, Салоган привіз кілька чистих листків-умов економії з строкарями (Стельмах, І, 1962, 186).

3. Який став широко відомим; який набув великого розголосу.

Одного разу, після якоїсь гучної та бучної студентської історії, Якима.. випровадили з університету (Н.-Лев., І, 1956, 182).

4. перен. Пишномовний, багатообіцяючий.

Демагоги виголошують гучні промови та водночас уважно стежать за тим, яке враження їх бундючні слова справляють на слухачів (Шовк., Інженери, 1956, 126);

Гучна назва.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гучний — гучни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гучний — ГОЛОСНИЙ, лункий, грімкий, громохкий, с. громовий; (- струни) дзвінкий; (дзвоник) голосистий; (- свято) бучний; (скандал) широко розголошений; (- фразу) пишномовний, високомовний, повний обіцянок; (- чутку) стоголосий, стоустий. Словник синонімів Караванського
  3. гучний — -а, -е. 1》 Який дзвінко лунає, якого далеко чути; дзвінкий, голосний. || Який утворює або здатний утворювати голосні, дзвінкі звуки. 2》 Те саме, що бучний. 3》 Який став широко відомим; який набув великого розголосу. 4》 перен. Пишномовний, багатообіцяючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гучний — див. голосний; шумливий Словник синонімів Вусика
  5. гучний — ГАЛАСЛИ́ВИЙ (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), ГАМІРЛИ́ВИЙ, ГАМІРНИ́Й, ГУЧНИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ГОМІНКИ́Й, БУЧНИ́Й, ГОЛОСНИ́Й, ШУМЛИ́ВИЙ, ГАЛАСУВА́ТИЙ розм. Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О. Словник синонімів української мови
  6. гучний — Гучни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гучний — Гучний, -а, -е 1) Звонкій, громкій, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. ІІ. 31. 2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Левиц. І. 339. Гучне весілля справили. Словник української мови Грінченка