дарування
ТАЛА́НТ (видатні природні здібності людини), ХИСТ, ОБДАРО́ВАННЯ (ОБДАРУВА́ННЯ), ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ТАЛАНОВИ́ТІСТЬ, ТАЛА́Н розм., ДАРУВА́ННЯ розм., ДАР уроч., КЕБЕ́ТА розм., І́СКРА БО́ЖА розм. Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Комедійне обдаровання письменника; Талант чи обдарування поета саме і проявляється в здібності творити хвилюючі образи і картини життя, образи, які до нього ніхто не створював (А. Малишко); Карнель не був упевнений у своїй талановитості, обдарованості (П. Загребельний); — Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю (Леся Українка); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (М. Рильський); Чи так, батьку атамане? Чи правду співаю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Панночка була (і єсть) гарна... має душу живу і навіть іскру Божу (Леся Українка). — Пор. зді́бність.
Значення в інших словниках
- дарування — дарува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дарування — -я, с. 1》 Дія за знач. дарувати 1). 2》 розм. Те саме, що обдаровання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дарування — Дарува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дарування — ДАРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. дарува́ти 1. Церква збільшувала своє землеволодіння завдяки даруванням князів і бояр (Іст. УРСР, І, 1953, 63); 3 гнівом розповідає Степан про подорож Катерини II по Україні... Словник української мови в 11 томах
- дарування — рос. дарение безоплатна довічна передача майнових цінностей особою, якій вони належать, у власність іншій особі. Д. є легальним, коли воно оформляється документально в нотаріальній конторі складанням юридичного (дарчого) документа, що називається дарчою. Eкономічна енциклопедія
- дарування — Дарува́ння, -ня с. Дареніе. Словник української мови Грінченка